Після багатоденної літньої спеки прошуміла вечірня гроза. Все навколо враз ожило від жаданого дощу. Тепер літня ніч віддає приємною прохолодою і вологою.
Ось і ропуха вилізла десь з-під землі, причаїлася під увімкнутим електричним ліхтарем, що над нашою хатою у селі. Не скажу, що ропуха викликає у мене симпатію, але й потворою її не назву, бо такою створила Природа.
Втім, до чого кмітлива жаба! Місце під ліхтарем вибрала не випадково. На світло розжареної лампи зліталися дрібні нічні метелики, обпалювали собі крильця і безпорадно падали на землю. Ропуха ледачкувато перебирала лапами і ковтала “дармові гостинці”.
Але вечеря для неї невдовзі закінчилася. Ми вимкнули ліхтар і пішли до хати відпочивати. На добраніч, ропухо!
Комментарии