Мій дядько Мар'ян - заповзятливий риболов. Шукає будь-якої нагоди, аби чкурнути з дому з вудкою у руках, і майже ніколи не повертається без улову. Про риб, їхню поведінку, здається, знає все на світі. Завжди підкаже, де, що, коли краще ловити. Не так тато, а саме він "посадив мене на гачок" - привчив рибалити. Скажу відверто: захоплююче заняття.
Знаю, що багато риболовів полюбляють прибріхувати, вигадувати наймовірні історії, видавати бажане за дійсне... Тільки не дядько Мар'ян. Той ніколи не хизується своїми трофеями.
Якось він завітав до нас у гості просто з рибалки. Приніс двох здоровенних сомів. (Такі водяться у річці Західний Буг).
- Одного віддаю вам, - говорить дядько Мар'ян. - Хай мама приготує з нього вечерю та ще й на сніданок залишиться, а іншого забираю собі. Спіймав і третього, ще більшого, але відпустив...
- Як це?!.. - дивуюся.
- Шкода стало, - пояснює дядько Мар'ян. - Ледь витягнув його на берег, та дивлюся, що з пащі риби вже стирчать два гачки з обірваними жилками. Показую їх вам, як доказ. Мій гачок - третій. Добряче натерпівся бідолаха-сом. Двічі втікав від риболовів, пручався у воді, силувався. А від мене таки не втік. На його місці був би обачнішим! Так і наказав сомові. А сам відчепив гачки і відпустив рибину у річку. Вона того заслужила. Зрештою, для мене рибалка - це не стільки улов, скільки спілкування з природою, відпочинок на березі водойми.
