Вранці після нічної зливи глиняно-піщана лісова дорога перетворилася на суцільне місиво. Важко ступати, ноги стрягнуть у болоті, та ще й скрізь калюжі, які доводиться оминати. Однак не жалкуємо з татом, якраз впору збирати гриби. Година часу, як ми пройшлися лісовою дорогою (краще сказати — пробуксували), лише інколи звертали у гущавину, а в кошиках вже по десятку грибів.
Цікаві зустрічі у лісі, як вже переконався, трапляються неждано-негадано. Так і цього разу. В метрах двадцяти від нас побачили галку, вся у бруді, болоті, розпростерла крила, перекидається то на спину, то на бік, то на живіт, то знову на інший бік...
- Мабуть, поранена. Стала жертвою хижого птаха, скоріш за все яструба, але дивом видерлася з його кігтів-кліщів. Треба рятувати! - порадився з татом.
Та тільки галка побачила, що ми наближаємося, змахнула, як й нічого не бувало, крильми, відлетіла на кілька метрів, шубовснула у глибоченьку калюжу дощової води, спритно разів чотири-п'ять пірнула, сполоснулася і подалася геть, невдоволено каркнувши на нас.
Тепер стало зрозумілим: так галка приймала “грязеву ванну”, позбувалася паразитів на собі. Кмітлива! А от ми, на жаль, завадили приємній і корисній процедурі...
