(З фенологічного щоденника)
14 жовтня — велике церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці. Якраз у цей день вдарив перший морозець, який у народі називають "покровським", земля вкрилася срібною памороззю, а калюжі — тонесеньким шаром льоду, перетворившись на дзеркальця. У таку пору час збирати калину.
Днем опісля завітав до бабусі Лесі у село. Ранок видався напрочуд гарним. Знову "підморозило". Привітавшись, відразу подався у садок. Благо, що шкільні канікули, можна допомогти по господарству. Акуратно назрізав у кошик червоних кетягів калини, назривав у глечик ягід обліпихи (також корисні для здоров'я!), а ще знайшов кілька опеньків. Ох, і смачний суп приготує бабуся! На них щойно відкрився сезон. Опеньки давненько ростуть у цьому садку. Щоосені можна назбирати 3-4 відерця. Не відразу, а поступово, через день-два. Чорно-коричневі шапочки грибів також вкрилися легенькою памороззю.
І от дива: поряд з ними зацвіла конюшина. Байдуже, що морозець. Красуються на осінньому сонці, яке "світить, та не гріє", її фіолетово-сині голівки, мов мініатюрні їжачки, скручені у клубочки, щоправда, не колючі.
Конюшина, як відомо, масово цвіте у червні, навіть, як поспостерігав, у липні. А тут — посеред осені...
Літо було доволі спекотним, посушливим, господарі не встигали поливати грядки водою. Аж у вересні і на початку жовтня випало кілька рясних дощів. Можливо, що конюшина надолужує згаяне... Хто знає... Трапляються ж дива у природі!..
