Я багато читав про омелюхів — птахів, трохи більших за шпака, які мешкають у наших лісах, у вирій не відлітають, переглянув безліч фотографій і малюнків з їхнім зображенням, навіть вивчив напам'ять "пташиний портрет". На голові — великий чуб, мов у папуги. Забарвлення коричнево-сіре. На крилах мають білі, червоні та жовті смужки. Хвіст сірий, з чорною та жовтою смугами на кінці. На підборідді чорна пляма. Давно хотів побачити цих барвистих красенів, "познайомитися" з ними ближче, але у лісі ніде і ніколи не зустрічав.
Знаючи, що на зиму (у листопаді) омелюхи перебираються ближче до людських поселень, шукав їх у міському парку, у приміській лісосмузі, у селі заглядав у садок, та, виявляється, і це — марна справа. Все ж одного разу пощастило зустріти їх у Червонограді...
У природі господарював лютий — місяць з поперемінними морозами та відлигами, непередбачуваної погоди. Повертаючись зі школи додому, проходив через церковне подвір'я храму Св. Йосафата, де росте кілька ялинок. Раптом почув мелодійне: "Свірі-свірі-рі...". Уважно здалеку придивився до густого ялинового гілля, і... ось вони — омелюхи (7 чи 8 пташок). Ці пернаті живляться ягодами калини, горобини, шипшини, обліпихи, насінням рослин, в т.ч. зі шишок ялини та сосни. Омелюхи й справді придивлялися до шишок ялин, які ще не впали на землю, Щось шукали під деревами, мабуть, хотіли знайти торішнє опале насіння, але сніг щільно його накрив. На жаль, нічим було пригостити пернатих. У годівничку з крихтами хліба вони не заглянуть, бо це не їхній раціон харчування. Аби не турбувати омелюхів, поспішно залишив церковне подвір'я і здалеку ще трохи помилувався ними.
...Згадав поради старших, що у годівнички найкраще насипати не крихти хліба (хоча і за них багато пернатих буде дякувати!), а зерна пшениці, жита, вівса, ячменю, навіть гречану крупу, дрібне пшоно, насіння соняшника. Дбайливі люди ще влітку заготовляють для птахів насіння рослин, яким ті живляться у природі, те ж насіння зі соснових та ялинових шишок. Взимку пташиний корм не тільки насипають у годівнички, а й розсипають його на снігу, під деревами.
Будьмо дбайливими і ми!
Комментарии