Усі ми добре знаємо, чули (починаючи з дитячих казок) про лиса чи лисицю. Хитрі, спритні, лукаві... Якими ще прикметниками можна охарактеризувати цю тварину? А, може, розумні?.. Та далеко не кожен з нас зустрічав лиса у природі. Навіть заповзяті мисливці не завжди можуть похвалитися своїми багатими "лисячими трофеями". Я також ніколи не зустрічав їх.
...Аж раптом дивина! На околицю Червонограда, біля школи №3, де я навчаюся, забрів лис. (Ні, і тут я його не бачив). Блукав околишніми вулицями міста. Звідки він взявся — важко сказати. Втім, відразу за цією частиною міста — густі чагарники кущів та низькорослих дерев (добра схованка для лісового звіра), пустирі, широкий луг, місцями вкритий болотами та високими очеретом й осокою; навпроти тече швидка річка Західний Буг, а за нею розкинувся ліс. Виявляється, подолати таку річку вплав для лиса не є вельми складна проблема. Тим паче, що неподалік Червонограда — село Добрячин. Тут, якщо пощастить, можна пообідати поцупленими у господаря курочкою чи півником. А такі випадки траплялися.
Поява лиса на околицях міста неабияк спантеличила місцевих мешканців. Він безбоязно наближався до людей, бездомні собаки (а вони є у Червонограді, як і в будь-якому іншому місті) не чіпали його. Очевидною стала підозра: у лісового гостя — сказ. Згодом це підтвердилося. Отож зателефонували у ветслужбу і відділ поліції, про що повідомляли місцеві ЗМІ з посиланням на прес-службу поліції. Далі довелося залучати до справи мисливців (пожартуємо: наймати кілерів). Ті виманили лиса на безлюдне безпечне місце і змушені були застрелити тварину.
Шкода, звісно, лиса. Але нічого не вдієш... Сказ, який передається й людям, хвороба вельми небезпечна!
