Все блоги

Сідало сонце за селом.
Тепло останнє віддавало.
Мале хлоп'я із патиком
Худобину додому гнало.

Дитинка втомлена була,
Хотілось пить водиці,
Лише до стайні завела –
Подалась до криниці.

На лавці там дідусь сидів,−
Лице зорали зморшки,
І чуб давно вже посивів,–
Присів спочити трошки.

− Дідусю, чом засумував? –
Хлоп'ятко запитало.
Старий хвилину помовчав,
А потім мовив в'яло:

− За вік багато довелось
Побачить, пережити,
Та так мені і не вдалось
Що Бог послав – цінити...

Ціле життя чогось шукав
І далі щось шукаю.
А мав усе... Усе я мав!
Та що шукав – не знаю...
...
Розтратив я на пошуки життя,
Зробив чимало хибних кроків,
Назад мені нема вже вороття,
Не повернути всіх тих років!

І котиться у дідуся сльоза
По тій щоці, що з'їли зморшки,
В душі – розплакана гроза...
Бо жить лишилось зовсім трошки...

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.