Бабуся насипала курям на обід корму — зерен пшениці, крихт хліба тощо. Півник Султан відразу скликав свій гарем до столу. І тут з'явилася зграйка синичок — п'ятеро пташок. Сіли на плоті та стали терпеливо чекати своєї черги, аби також пообідати. Насправді, у літню пору для них поживи скрізь і всюди, та селянські харчі таки смачніші. Вони вже добре вивчили: допоки кури їдять, то нікого до себе не підпускають — ні синичок, ні горобців, ні голубів... Хоча корму вистачить для всіх.
Та у зграйці опинилася маленька синичка, яка щойно покинула гніздо і ледь навчилася літати. Наївна, довірлива, все її цікавить і все відкриває в цьому світі вперше. Очевидно, що не послухала поради дорослих і стрибнула з плоту поміж курей. Поласувати зернами пшениці й крихтами хліба не вдалося, кури відразу прогнали її. Дорослі синички на плоті про щось гомоніли, наче навчали уму-розуму малу.
Кури пообідали і подалися у садок. Тепер — черга синичок. Мала проковтнула кілька зернин і вже наситилася. А й бо справді, скільки їй потрібно?..
Далі стала вивчати подвір'я, заглядати у кожний закуток, потім сіла на підвіконня і дивилася у вікно: що там у хаті діється, хто проживає... Така вкрай безпечна поведінка неабияк насторожила дорослих синичок: невгамовно пищать, свистять, застерігають її... Та куди там! Непослух, а не дитя...
Ось вона вже опинилася біля песика Нори, хоче познайомитися. Нора крутить-вертить головою, присідає, мете хвостом, дає лапку, показує, що рада новому приятелю. Але таке знайомство швидко набридло синичці, і вона пурхнула до киці Лоліти, яка відпочивала у затінку під деревом. Однак киця не звертала на неї уваги, зосереджено думала про щось своє. Заприятелювати не вдалося.
Ні Нора, ні Лоліта пташенят не ображають, за курчатами не полюють. Щоправда (це давненько було), якось Лоліта спробувала чатувати на ластівку, то тоді такого прочухана отримала від бабусі, що запам'ятала на все життя... Тепер — ні-ні! Тим паче, коли курочку чи півника рубають, то й песикові і киці щось перепаде смачне. Тому, хай краще підростуть.
Тим часом дорослі синички влаштували справжній пташиний ярмарок: бентежаться, шумлять, гомонять.., а нечемне дитя й далі не слухає.
Нарешті мале пташа сіло біля мене (відверто кажучи, дуже цього хотів!), на відстані витягнутої руки, заглядає в очі. Я завмер, щоб не налякати, посміхаюся і тихцем говорю до неї:
— Чого ти така довірлива? Не кожен песик і котик не стануть на тебе зазіхати. Стережися їх! Та й люди бувають різні. Спіймають тебе, посадять у клітку, будеш їх веселити, а вони потішатися тобою, тільки-от вік у неволі проведеш...
Мала синичка, мабуть, зрозуміла мою мову (хочеться вірити у таке!), пурхнула до дорослих — і зграйка зникла поміж деревами у садку.
Комментарии
Даже несмотря на то, что иногда трудно продраться через неродной язык, не все понимаю. Но переводить не хочу, потому что мне нравится, как хорошо написано. Действительно, очень живая речь, интонация, словечки всякие замечательные - например "такого прочухана"