sinichka

Бабуся насипала курям на обід корму — зерен пшениці, крихт хліба тощо. Півник Султан відразу скликав свій гарем до столу. І тут з'явилася зграйка синичок — п'ятеро пташок. Сіли на плоті та стали терпеливо чекати своєї черги, аби також пообідати. Насправді, у літню пору для них поживи скрізь і всюди, та селянські харчі таки смачніші. Вони вже добре вивчили: допоки кури їдять, то нікого до себе не підпускають — ні синичок, ні горобців, ні голубів... Хоча корму вистачить для всіх.

Та у зграйці опинилася маленька синичка, яка щойно покинула гніздо і ледь навчилася літати. Наївна, довірлива, все її цікавить і все відкриває в цьому світі вперше. Очевидно, що не послухала поради дорослих і стрибнула з плоту поміж курей. Поласувати зернами пшениці й крихтами хліба не вдалося, кури відразу прогнали її. Дорослі синички на плоті про щось гомоніли, наче навчали уму-розуму малу.

Кури пообідали і подалися у садок. Тепер — черга синичок. Мала проковтнула кілька зернин і вже наситилася. А й бо справді, скільки їй потрібно?..

Далі стала вивчати подвір'я, заглядати у кожний закуток, потім сіла на підвіконня і дивилася у вікно: що там у хаті діється, хто проживає... Така вкрай безпечна поведінка неабияк насторожила дорослих синичок: невгамовно пищать, свистять, застерігають її... Та куди там! Непослух, а не дитя...

Ось вона вже опинилася біля песика Нори, хоче познайомитися. Нора крутить-вертить головою, присідає, мете хвостом, дає лапку, показує, що рада новому приятелю. Але таке знайомство швидко набридло синичці, і вона пурхнула до киці Лоліти, яка відпочивала у затінку під деревом. Однак киця не звертала на неї уваги, зосереджено думала про щось своє. Заприятелювати не вдалося.

Ні Нора, ні Лоліта пташенят не ображають, за курчатами не полюють. Щоправда (це давненько було), якось Лоліта спробувала чатувати на ластівку, то тоді такого прочухана отримала від бабусі, що запам'ятала на все життя... Тепер — ні-ні! Тим паче, коли курочку чи півника рубають, то й песикові і киці щось перепаде смачне. Тому, хай краще підростуть.

Тим часом дорослі синички влаштували справжній пташиний ярмарок: бентежаться, шумлять, гомонять.., а нечемне дитя й далі не слухає.

Нарешті мале пташа сіло біля мене (відверто кажучи, дуже цього хотів!), на відстані витягнутої руки, заглядає в очі. Я завмер, щоб не налякати, посміхаюся і тихцем говорю до неї:
— Чого ти така довірлива? Не кожен песик і котик не стануть на тебе зазіхати. Стережися їх! Та й люди бувають різні. Спіймають тебе, посадять у клітку, будеш їх веселити, а вони потішатися тобою, тільки-от вік у неволі проведеш...

Мала синичка, мабуть, зрозуміла мою мову (хочеться вірити у таке!), пурхнула до дорослих — і зграйка зникла поміж деревами у садку.

Комментарии  

kurz
+4 #2 kurz 04 августа 2017
Да-да, я последнее время с большим интересом читаю заметки Маркияна о природе.
Даже несмотря на то, что иногда трудно продраться через неродной язык, не все понимаю. Но переводить не хочу, потому что мне нравится, как хорошо написано. Действительно, очень живая речь, интонация, словечки всякие замечательные - например "такого прочухана"
ПАПЧ
+4 #1 ПАПЧ 03 августа 2017
Особенно последнее время стало заметно, как вырос Маркиян. Как автор. Насколько свободнее, легче стал его слог. Расширился словесный запас. Тексты стали объемнее... Молодец, Маркиян!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

муза

Бурец Василий
22 июля 2018

Я только хотел написать бесцеллер, но от меня сбежала Муза. Она как капризная девочка , приходит...

Утро вечера мудреней

Бурец Василий
21 июля 2018

Сошлись как-то Утро и Вечер и начали выяснять, кто из них лучше?

Утро утверждает:

- Утром встают...

Приключения Тёмы и его друзей

Бурец Василий
20 июля 2018

ГЛАВА 1

Жил на свете один самый обыкновенный мальчик по имени Тёма. И пошёл он в школу. Мама...

Летний снег

Бурец Василий
20 июля 2018

Когда бывает летний снег? Бывает он тогда, когда  тополь зацветёт и пух его спадет, и ветром...

shklyarevskiy_i

Юбилей поэта Игоря Шкляревского

Александр Иванович
25 июня 2018

Сам я стихи писать не умею. Так получилось. Умею, но только для какой-то повести, или... В...