Ніколи не вагався з відповіддю на запитання: «Де мешкає білка?». Вона була очевидною: «Звісно, у дуплі!». Але й ніколи не замислювався над таким: а якщо не всі білочки зможуть знайти дупло, хоч і ліс великий?.. Скажімо, брак таких «помешкань». Як тоді вони будуть вирішувати «квартирне питання»?..
Виявляється, що кмітливі білочки давно його вирішили — самі будуть гнізда. Про це я дізнався випадково, і навіть бачив таку хатинку. Та про все — за порядком.
...Десятки разів проходив у лісі повз стару високу сосну, але ніколи не звертав уваги на її крону, не вдивлявся у верховіття. Аж одного разу побачив високо на дереві дивне гніздо у вигляді кулі, завбільшки з футбольний м'яч.
— Який птах мостить так гнізда? — зацікавився, однак нічого путнього пригадати не міг.
Підказали дорослі: це — помешкання білочки. Потім я вже знайшов детальнішу інформацію в науково-популярній літературі, Інтернеті. Звірятко будує хатинку виключно з тонких гілочок і липового лубу (молодої кори). У середині стелить мох. Взимку буде зручно, затишно і тепло. А коли з'являються малята, то турботлива мама-білка ще ретельніше утеплює гніздо мохом. Трапляються, що оселяється у шпаківнях. Головне, аби могла пробратися крізь отвір.
Я став регулярно, наскільки дозволяв час, навідуватися до старої сосни, але господиню чи господаря ніяк не міг застати. Навіть не бачив десь поряд їхніх зимових запасів — грибів, настромлених на гілки. Тільки пізно восени вдалося побачити біля гнізда двох білочок — веселі, грайливі звірята.
— Майстерно збудували хатинку! — похвалив їх.
