Так цікаво розповідати про тварин і пташок, як бабуся Валентина — наша сусідка у селі, мабуть, ніхто не вміє. Завжди говорить пристрасно, з інтонацією, емоційно жестикулює, наче казки розповідає малечі, але це — не казки, а цілком реальні історії. Слухав би і слухав. Тільки встигай запам'ятовувати і записуй. Сам нічого не вигадуй, не фантазуй, не додавай. Подавай так, як оповідала. Одна історія мені чомусь особливо припала до душі.

tiamuschiy gorobchyk

...Тоді бабуся Валентина була ще молодою дівчиною, працювала у колгоспі. (Ох, і важка ця праця, і не завжди була винагорода за неї). Влітку разом зі своїми подругами-ровесницями пішла на весь день сапати буряки. Стояла неймовірна спека, сьомий піт лився з чола. Однак дівчата працювали заповзято, встигали й жартувати.

До їхнього дружнього гурту долучився горобчик. То до однієї підлетить, то до іншої, і все ближче та ближче. Подивиться в очі і починає нишпорити у землі, вишукує комашок.

— І кого ти з нас найбільше сподобав? — жартували дівчата.
— Та всіх нас сподобав, бо всі ми — красуні! — відповідала котрась з них.

Не просто так тримався горобчик дівочого гурту. Над полем кружляли яструби. Малій пташині ніде було сховатися від них. А до села, де знайдеш прихисток під чиєюсь стріхою, чи у розлогій густій кроні дерева — далеко, кілометрів три. Тож шукав порятунку серед людей. Дівчата, окрім горобчика, нікого з дрібних пташок не бачили у полі, навіть жайворонків. Десь причаїлися, заховалися від хижаків.
— Не бійся! Ми тебе в образу не дамо! Будь з нами! — запевнили працівниці поля.

Горобчик наче зрозумів їхні слова, збагнув щирі наміри, відчув людську доброту. Тому трохи заспокоївся, але далеко від дівчат не відлітав.

Коли сіли пообідати, тут же, у чистому полі, бо й кущика для затінку поблизу не знайти, горобчик примостився неподалік них. Щедрий обідній стіл накрили йому, гостинно почастували крихтами хліба, крупинками смачної каші...

Вже вечоріло. Можна йти додому. Справно попрацювали! Горобчик — слідом за ними. І знову близько гурту тримається. Підлетить та й очікує на них. Ті трішечки наперід, а горобчик наздоганяє. Яструбів у небі не меншало.
— Ходімо з нами до села! — гукнула русява дівчина.

Враження, що горобчик погодився.

По дорозі дівчата зробили «привал», скупалися у неглибокій річці. Горобчик тим часом чекав на них, сховавшись в очереті. Підглядав за русалками. І тільки коли прийшли до села, тямуща пташка вдячно цвірінькнула своїм рятівницям і зникла у густих садах. Тут яструбу не вполювати на горобчика.

Комментарии  

ПАПЧ
+3 #3 ПАПЧ 07 октября 2017
Всем ребятам, при возможности, советую запоминать или записывать рассказы пожилых людей, сказки, события. Не сейчас, так потом пригодится такой материал. Ведь он уникален.
Маркіян Лехман
+1 #2 Маркіян Лехман 07 октября 2017
Спасибі за відгук! 95% авторства належить бабусі Валентині. Я лишень записав з її слів. Уявіть, що в неї неповна середня освіта. Але як цікаво розповідає! Яке глибоке відчуття слова!
ПАПЧ
+5 #1 ПАПЧ 01 октября 2017
Замечательно!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

t 1 vivcharka

Мухтар

Лехман Маркіян Тарасович
16 декабря 2018

(Картинки з життя)

Як тільки навідуюся у село до бабусі, ледь не першим зустрічає мене...

svinka

Свиня - це достаток!

Лехман Маркіян Тарасович
14 декабря 2018

2019-тий, за східним календарем, - рік Свині. Вважають, що він має бути вдалим, з достатком та...

Моя ранкова молитва

АМЕТ Бекір
03 декабря 2018

Моя ранкова молитва на Високому Замку: Дякую славний Дрогобич і відкритий для світу Львів, що...

иллюстрация былинской

Новая викторина по рассказу Л. Толстого «Филипок»! Нова вікторина за оповіданням Л. Толстого «Пилипко»!

Папченко
22 ноября 2018

Ура! У нас новая викторина! Конкурсная! В разделе КЛАДОСКОП - страница ВИКТОРИНЫ! Новая наша...

І слово лікує!..

Лехман Маркіян Тарасович
11 ноября 2018

(Картинки з життя)

Недільного ранку у храмі вже завершувалася відправа Служби Божої, як на...