13. АКРОВІНОК З ПРИСЛІВ'ЇВ
Д е багато пташок, там нема комашок.
О рел мух не ловить.
П ри соловію і горобець співак.
О дна ластівка не робить весни.
М аленька пташка, та гострий дзьобик.
О сінь ластівка накликає, а весну починає.
Ж уравлі прилетіли — весну принесли.
Е й, соловей співає, доки голос має.
М удріші тепер яйця, ніж кури.
О й, сокола з рук не пускай.
П ро те зозуля кує, що свого гнізда не має.
Т ака пісня, яка пташка.
А би киця ту пташку не з'їла, що рано запіла.
Ш уліку добра квочка бачить одним оком. а зерно - другим.
К раще синиця в жмені, ніж журавель у небі.
А молоде орля вище старого літає.
М аленький соловейко, та його пісні удаленькі.
11.
З авжди цінувавалась в народі -
А фористичний добрий твір.
Г адали, голову ламали,
А інколи й других питали.
Д ітьми улюблений фольклор.
К мітливість й розум розвивав,
А відгадав, то радість мав.
1...
Д ана вона від Бога людям.
О д віку в розшуку вона.
Л овці її відомі й суддям,
Я к не знайшов - твоя вина.
2...
П о дорогах і по горах,
І на полі, в себе дома
С лухали: в дитячих снах
Н аспів мужніх й бідолах...
Я к рукою знята втома.
3...
Л аскавий сонця промінець
І пташок дружній спів,
Т о року щедрості вінець...
О, Божий дар цих днів!
4...
М овою душі поета
О писати диво мало.
Р іки води через дельти
Е кспортують йому вдало.
5...
Н ад землею чаша дивна -
Е талон краси.
Б огу рівня те творіння,
О краса - зірки.
6...
П ерейдеш його - вросишся,
О бійдеш - і там також.
Л ітом тут краси нап'єшся,
Е моційним став, отож.
7...
Г оверла - відома вершина,
О краса Карпатського краю.
Р адіє душа горянина,
А ноги жадні того краю.
8...
К оли хату відмикаєш,
Л етять в небі журавлі,
Ю нак воду п'є з землі.
Ч им усе це поєднаєш?
9...
Б ули ми темними, повір,
У сиву давнину.
К ирила й Мефодія дар
В ідкрив нам пелену -
А збуки дивину.
10...
У мій за неї постояти,
К оли прийде тяжка година.
Р ідніш за неї - рідна мати,
А як на те - одна святиня.
Ї ї не зрадь, її люби, багатою її роби.
Н аш край, наш рай -
Ц е ж Батьківщина,
І зветься любо - УКРАЇНА!
