(З фенологічного щоденника)
17 листопада 2017 р. Пізня осінь. На калюжах вже не раз з'являвся тонесенький лід. Кілька днів тому навіть випав перший сніг, щоправда, відразу розтанув. Таку пору називають у народі «передзим'ям». Якщо, буває, й усміхнеться сонце, то воно аж ніяк не віщує повернення тепла.
Вранці іду до школи і... очам своїм не вірю. Диво! На клумбі біля нашого будинку зацвів барвінок, рясно-рясно, наче весною. Ніжні блакитні квіточки на зеленому килимку дивляться у похмуре небо. Неймовірна краса!
В Україні люблять барвінок. Він символізує чистоту, невинність, вічність. Його листочки ніколи не перестають бути зеленими, навіть взимку. Морози їм не страшні. Колись квіти барвінку дівчата вплітали у шлюбний вінок, ними прикрашали весільний коровай. Рослину висаджували на могилах діточок. Це ще один символ барвінкової квітки — безгрішність.
Але ж барвінок зацвітає весною, здебільшого в квітні. При сприятливій погоді може зацвісти значно раніше — разом з пролісками, підсніжниками, первоцвітом. А тут — на порозі зими...
Так, трапляються аномалії в природі. Втім, усьому є пояснення. Попід клумбою йде теплотраса, яка нагріла землю і нагадала барвінку про весну. Той поспішив привітати її цвітом.
Однак, хочеться вірити у диво!..
