2019-тий, за східним календарем, - рік Свині. Вважають, що він має бути вдалим, з достатком та добробутом, народиться багато дітей. А люди, які вже народилися у рік Свині (1911, 1923, 1935, 1947, 1959, 1971, 1983, 1995, 2007) - дуже ввічливі, толерантні, чуйні, доброзичливі. Однак здатні й на непередбачувані вчинки. Якщо їх образити, то у відповідь можуть «підсунути свиню».
Не будемо вдаватися до аналізу східного календаря, гороскопу, бо й в українців є свої міркування про свиню. На жаль, чомусь її сприймають тільки негативно: вона - вередлива, вересклива, неохайна, нечепурна, нахабна, аж ніяк не викликає симпатії. Пригадайте дитячу пісеньку:
- Порося в дворі ходило,
Верещало дуже,
Потім землю носом рило
І лягло в калюжу.
Потім його із калюжі
Витяг наший татко.
Я в калюжу не полізу,
Я - не поросятко!
Зате старші люди кажуть, що це господар винен, коли свиня брудна. Хлів потрібно чистити, і то ретельно, і то щодня!..
У народних приказках та прислів'ях також нічого доброго не знайдеш про свиню:
- Не будь свинею (поросям)!
- Або свиня знає, що перець, а що гречка.
- Всюди свині єдина честь.
- Дай свині роги, то й людей поколе.
- Свиня болото шукає.
- Зі свинячою мордою у гості не ходи.
Марно вона зазнала такої зневаги. Чомусь забувають, що без свинини не обходиться Різдво, Великдень, інші свята та будні, якщо не піст. Шинка, ковбаска... Аж слину ковтаєш!.. Запечене поросятко на іменини чи інші оказії - символ багатства столу, щедрості. Це вже коли почастувалися, хтось таки та й скаже: «Шкода його, поросятка, симпатичне було». І додасть: «Смачне!». Та толку тому поросяті з такого співчуття...
Неправда й те, що у свиню здатна вселитися нечиста сила. Самі надумали. Як тільки смакуємо свининою, то про це чомусь не згадуємо.
А який же українець обходиться без сала:
- Давай, що попало, як не хліб, то сало.
- Живу добре: сало їм, на салі сплю, салом укриваюся.
І ото така людська невдячність перед свинею?!.
У народній медицині несолоний жир (смалець) використовували для лікування ран, порізів, опіків, туберкульозу. Бідний селянин не завжди міг придбати медикаменти. Та й тепер вони не всім «по кишені».
Втім, ми забуваємо, що свиня - дуже хороша мама, пильно глядить свої чада. Навіть на господаря, що їх годує, може кинутися, коли той наблизився до її маляток-поросяток.
Колись майновий стан хазяїна визначали не тільки за кількістю худоби, а й свиней - скільки їх має для власного спожитку, скільки на продаж. Адже за цим бачили й інше - можливість забезпечити їх кормами, особливо взимку. Бо «з голодної свині толку не буде». А випасати свині після гусят та качат - це вже ставало для дитини вищою школою, вищою наукою. Було колись таке, було...
Та що б там не стверджували східний календар чи українська народна традиція, дай Боже, аби кожен рік був для нас щасливим, мирним, і менше свинства у суспільстві, серед людей, яке сами творимо.
Комментарии