Якою б гіркою правда не була, але реальність життя не завжди здається нам світлим і прекрасним діянням. Це своєрідна гра, в якій можуть брати участь декілька гравців, в якій не знаєш пощастить тобі, чи зможеш схитрувати, щоб дібратися до «колової мети». Ось ця гра: згадуючи Колізей у всій своїй величі — він, як замкнена кругова система, але вихід є, лишилося його тільки відшукати, розібравшись у собі. Ким ви були чи будете: глядачем ненаситним, збудженим, де тебе не чіпають, а ти насолоджуєшся виставою, чи гладіатором, якого запхали в жорстокий соціум (як би він не брикався, його придушують)?! Позиція гладіатора: вижити, вирвати зубами свободу, піднестися на п’єдестал з головою в руках його кривдника. В той час, як глядач тішиться, він не задумується про свої проблеми. Саме криваві бої слугували для відволікання від буденності, від власних проблем, від злості та безнадійності. Кровожерливість — виплескує відчай і душу займає жорстокий маніяк, який хоче: ще… і ще… видовища.

Роздивимося два приклади щодо ролей жертви та ката. Чи може бути жертва в овечій шкурі? Чи може ката, із сльозливими очима під запиленим мішком, пробрати морок? Глядачі — це підбурююча маса, яка безглуздо йде за ехом на дно криниці, та для когось дно є відбивною силою із сенсом. Їм важко присудити якусь роль, безглузда сіра маса, що перекриває криком свою безглуздість. Чи є гладіатори жертвами, а «контроль» — катами? У нас є завжди вибір! Ніколи не розуміла, заради чого битися, губити чиєсь життя та йти проти своїх принципів. Що ними «рухає»? У нас всіх є мовленнєвий апарат, яким більшість «не має права орудувати» чи причина в іншому, в порозумінні, в небажанні це зробити, бо потрібно докласти зусиль, щоб тебе не просто слухали, а й чули. Ви подумаєте, що бідних гладіаторів полонили…

Але вони були звичайними людьми: ходили — працювали — любили і їх відірвали від реальності, засадили у штучне середовище, що грає за одними правилами (саме в такій системі ми бачимо послідовність, одні закони для всіх: або ти вб’єш, або тебе… Закон природи: виживає сильніший. Та у нашому випадку це вбивство заради втіхи), але ні. Якщо скласти зброю та не боротися — жертва, а якщо вбити — кат. Що робити — діяти?! Чому не зробити бунт, та ні — це марна справа, скажете ви. Сенсу не буде, а лише понесе за собою серйозні наслідки. Тож потрібно підкоритися. В природі тварини віддаються своїм інстинктам, вони до останнього відстоюють свої права незалежно від можливостей противника. А у людини є кмітливість та «боягузливий» інстинкт, що надає можливість «продуманим» загнати глухоніму, перелякану отару у світ маріонеток. Та з часом тваринний інстинкт бере гору над розумом, і гладіатор не перечить, як раніше, він починає виживати, як тварина, забуваючи про своє минуле, він живе одним днем: поразка чи перемога. Та яка ціна тієї перемоги — життя загнаної тварини в пастку. Чим же керується «контроль»?! Власними бажаннями, до чого вони хочуть дійти. Вони показують владу, вони дають те, чого хочуть глядачі — «хліба та видовищ», щоб майстерно вести підзадорене скупчення для свої цілей. Чи просто хтось, нехотівши влади, здається і відчайдушно приймає жорстокі правила пастуха. Чи кат — це не професія, а генетичний код, запрограмований в утробі. Важко розмежувати ці ролі. Кожен приміряє на себе ту чи іншу, в залежності від ситуації.

Тож, чи є необхідність взаємодіяти з таким суспільством, яке з’їдає твою ніжну натуру, твоє «я», яке вже не належить тобі, а витає, де ним користуються як заманеться?! Чи є це зрадою самому собі?! Ці питання повинен задати собі кожен. Люди самостійно творять свої філософські погляди щодо цього. Я маю право лиш на припущення, судячи природне мінливе явище людської сутності. Всі процеси в людському організмі важливі та цілісні, на жаль, це не можна сказати про душевну цілісність: переживання — забаганки. Душевне торнадо не співіснує з ядром зародження свідомості…

Комментарии  

Маркіян Лехман
+1 #1 Маркіян Лехман 15 февраля 2019
Щиро! Відверто! Молодець!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Моя весна

Лехман Маркіян Тарасович
15 марта 2019

(З фенологічного щоденника)

Хто як відчуває, сприймає прихід весни. Для когось це асоціюється з...

dedmazay4

Новая викторина! «Дедушка Мазай и зайцы»! Конкурс вікторин!

Папченко
06 марта 2019

Внимание! Конкурс викторин в КЛАДОСКОПЕ нашего сайта набирает обороты. Представляем вам новую...

verba new

Верба весну відчуває

Лехман Маркіян Тарасович
19 февраля 2019

(З фенологічного щоденника)

Щойно минуло Стрітення (15 лютого). До справжньої весни ще...

Оманливе судження

Анастасія Бурлака
16 февраля 2019

Монолог осілої пташки

Чи хтось задумувався колись, про що цвірінчить пташка? Можливо, вона щось...

skripka

Повернення втрачених ілюзій

Лехман Маркіян Тарасович
13 февраля 2019

(Розповідь від першої особи)

Ця історія розпочалася із мого захоплення музикою. Ще у дитинстві...