Для мене брекети вже давно стали як частинка самої себе. Вони ніби зрослися з моїм «я», стали елементом іміджу, що підкреслює мою індивідуальність. Спочатку було незвично, навіть боляче, коли зуби стискав, на перший погляд, маленький тоненький дріт (дуга). Та мене дивувала його міць. Я почала розгадувати в чому його секрет, як так можна було продумати до деталей, щоб «виправити природу» зубів.
У моїй голові крутилися різні асоціації, і ось воно – «бінго». Якнайкраще склався пазл. Найдоречніше порівняння та порада людям на такому, начебто непримітному прикладі. Тож моя здогадка: за кожним зубом закріплена «цеглинка» (буду називати її так, відходячи від професійної термінології, оскільки ця «цеглинка-брекети» складається з декількох компонентів), тобто їх нічого не об'єднує, вони перебувають на відстані одна від одної, так вони нічого не вирівнюють. Але на допомогу приходить дріт, який нанизує ці «цеглинки» на себе і закріплює їх, тим самим виконуючи корекційну функцію.
Переводжу в мою асоціацію: у кожної людини є власні турботи, і вона тільки-то і робить, що плекає їх; вона повністю заглиблюється у свій світ, забуваючи реальний забуває – для неї він просто перекреслюється. Це не поодинокі випадки, так частіше всього відбувається в суспільстві. Всі кудись поспішають, біжать не зрозуміло за чим, не поставивши конкретної цілі. Власні проблеми б'ються об тупі кути і лишаються при вас, тобто вони не виходять за рамки, бо у більшості випадків «прохожі» не звернуть увагу. Тому люди зневірюються не тільки в інших, але й в собі. Такий принцип і з брекетами. Людям потрібні якісь чинники, які будуть сприяти змінам для спільного блага (на зубах – це «цеглинки», в них з'явилася надія на зміну). Людям теж потрібно дати цю надію. Але питання тепер інше: «В чому ж її віднайти?» А, можливо, в прекрасному, стати альтруїстом, перейматися не тільки собою, а й навколишнім середовищем (всім живим), навіть просто дарувати усмішку цьому похмурому світу, розбавляйте – додавайте – змішуйте – експериментуйте з фарбами (не обов'язково, що сірий чи коричневий колір несе за собою якусь тугу: «Ні», час від часу людина повинна в себе зазирнути, не забуваючи про те, що поряд з нею ті, хто підтримає). Це і послугує міцним дротом для нації. Вона закріпиться в рядах між побратимами, які будуть хотіти чути і віддавати тепло своїх сердець.
Сила в єдності сердець)
