(З фенологічного щоденника)

shpak

Вранці вийшов у двір міської багатоповерхівки і зрадів, наче у дитинстві, аж сплеснув долонями:
- Ов-ва! Шпаки прилетіли!

...Молоденька травичка, яка щойно пробилася з-під землі, з ночі ще вкрита памороззю. А та виблискує на сонці різними барвами, мовби хтось перлини розсипав. Та шпакам, схоже, байдуже до паморозі. Сновигають серед перлів, вишукують у травичці якусь поживу. Глянути здалеку, то таке враження, що пернаті ковтають заморожені перлини. Ні, не ковтають. Горло бережуть для співу.

Сонечко трішечки вище піднялося, як паморозь перетворилася на росу. Таке перетворення швидко відбувається тільки під лагідним промінням весняного сонця. Ось вже й падають краплини з гілочок дерев на землю:
- Дзень-дзень!
Добрий день!

І я разом з ними вітаю новий день.

Шпакам стало ще веселіше. Купаються у срібних росах і далі заклопотано вишукують їжу. Дехто з них свисне. Але це не ті весняні концерти шпаків, які можна почути, коли вони шукають собі пару. Інколи можуть імітувати голоси інших птахів, а не лише дзвінко свистати.

Пригадав скоромовку, якої навчила мене бабуся Леся (я тоді щойно ходив у дитячий садочок):

Сів Шпак на шпаківню,
Заспівав Шпак Півню:
- Ти не вмієш так, як я,
Я не вмію так, як ти.
Я не вмію так, як ти,
Ти не вмієш так, як я.
Ото пісенька моя,
Ото пісенька твоя...

І тепер не можу швидко вимовити її (радше сказати - «пролепетати»), «язик заплітається». Спробуйте ви, може вдасться. Бо бабуся декламує цю скоромовку без зупинки.

Наче зачарований, заворожений, довго милувався шпаками.

А що ми знаємо про них?.. Шпаки починають прилітати у березні. Але масово їх зустрінеш у квітні, коли цвітуть сади. Таке підказали мені старші люди, та й сам уже не раз спостерігав. От і тепер у садах спалахнули білим і рожевим цвітом яблуні, груші, навздогін зацвіла вишня, тільки слива ще вагається. Легенька весняна паморозь не вельми страшна тендітному цвіту.

Для помешкання шпаки шукають щілини у дерев'яних будинках (як правило, високо під стріхою), дупла дерев, навіть використовують нори ластівок-берегівок на високих крутих берегах водойм.

Благо, коли знайдуть шпаківню. Але чомусь все рідше й рідше зустрічаємо такі «хатинки». Хіба що у доброго господаря в садку. Шпак для нього - надійний помічник. Невтомно нищить шкідників саду. Адже за літо шпаки виводять два покоління потомства - по 5-6 пташенят у кожному. Це ж скільки потрібно жучків, личинок, гусені назбирати, щоб їх нагодувати та й самим з голоду не померти, підкріпитися. Щоправда, не всі пташенята виживають.

Люблять шпаки поласувати спілими вишнями. Тому дехто з недолугих власників садів вивішує на деревах «прапорці» з поліетилену, які шелестять на вітрі, бляшанки, які бринять і відлякують пернатих. Однак така пересторога - марна. Скільки тому шпакові потрібно ягід?.. А от жучки та інша «нечисть» завдадуть саду більше шкоди. Шпак би вмить їх ліквідував.

У серпні-вересні шпаків зустрінеш тільки на відкритих просторах - на полях та луках. Вони збираються у численні табунці і готуються до відльоту у вирій.

До весни!

Комментарии  

topolenok
+1 #4 topolenok 29 апреля 2019
Майя, шпак - это скворец.
Маркіян Лехман
0 #3 Маркіян Лехман 29 апреля 2019
Дякую за теплий відгук. Але шпаки (!), граки, ворони - це не одне і те ж. Подивіться будь-який довідник з оргнітології.
Майя
+1 #2 Майя 28 апреля 2019
Шпак, это же грач? Сороки, вороны видела у нас в городе, а грачей нет. Может они у нас не живут. А рассказ очень хороший. Маркиян молодец!
topolenok
+1 #1 topolenok 25 апреля 2019
Слышала, что у нас в городе экологи забили тревогу, что сокращается численность воробьёв. А всё потому, что им становится негде гнездиться. Они гнездятся в щелях, а новые дома сейчас строят такими "герметичными", ни единой щёлочки, что в районах с большим количеством новостроек воробьёв почти нет. Старой же застройки (тем более одноэтажной) остаётся всё меньше. А ведь воробьи важны для городской экологии, они поедают вредителей. И если воробьи совсем исчезнут, последствия могут быть плачевными.
И вероятно, что подобная проблема возникает сейчас не только в моём городе. Не знаю, возможно ли её решить массовой посторойкой скворешников для воробьёв... Неплохо было бы начать проектировать новые дома со специальными щелями, где они могли бы гнездиться) Но никто, конечно, делать этого не будет. Большинство людей не задумываются об экологии и последствиях своих действий для неё, и не видят насколько непосредственно е отношение эта экология имеет к качеству их жизни. А жаль. Человечество тоже часть природы, и в итоге пострадает вместе с ней.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

gusi gusi 01

Новая викторина по повести В. Крапивина «Гуси-гуси, га-га-га...»

Александр Иванович
01 мая 2022

Внимание! Катя Зуева представила новую викторину по повести Владислава Крапивина «Гуси-гуси,...

Девчонки, с праздником!

Александр Иванович
08 марта 2022

Все пройдет и это пройдет. Так было всегда. И будет. И вот я, пользуясь своей неистребимой...

Квест «Вокруг света»

Анастасія Опаковська
16 октября 2021

Когда-то я с подружками била на репетицие к выступлению. Ми готовились к приготовленному нами...

синичонок

Синичонок. Неожиданная встреча

Алька Алфёрова
09 июля 2021

Когда-то очень давно писала пост о синичках. На днях, девять лет спустя, тема синиц вдруг...

Одно из любимых стихотворений

Саша И
10 июня 2021

«Лошади в океане»

Лошади умеют плавать,
Но - не хорошо. Недалеко.
"Глория" - по-русски - значит...