***

Темрява огортає нічні вулички, закутуючи їх в легку, ледь помітну пелену туману. Ти йдеш в небуття… Не пам’ятаєш, що було вчора, не знаєш що буде завтра. Хочеться розчинитися в цій нічній пітьмі. Вона знає про тебе більше від усіх. Вона знає,хто ти є насправді. Але не хвилюйся, вона збереже твою таємницю. І помре з першими променями сонця.

***

«Чи ти та істота, що вічно жадає чужої крові?»

«Ні, любий друже, я та істота, яка змушує повірити в нездійсненне».

«Але чому ж через тебе померло так багато людей?»

«Люди не завжди все розуміють правильно. Я тільки дарую мить солодкої віри в утопію, але не роблю її можливою… До речі, що тобі, людино, від мене потрібно?»

«Я хочу… Вже нічого…»

«До мене не звертаються просто так, тим паче, люди… Ти помилявся, як і інші. Мовчиш, і це дуже мудро… Ціную це в людях».

«Чи можна мені піти?» - голос вкрився памороззю.

«Ти сам цього не розумієш?» - хитра посмішка з’явилася на червоних, як кров вустах. Вона приворожила його погляд.

Він промовчав. Всім людям відомо, що Вона бачить думки. Йому не хотілося йти, але жити серед штучного щастя не можна… Як не хочеться повертатися в світ, де ти нікому не потрібен. Тут в нього було все, про що він мріяв і повернувшись втратить…

«Ти вже вичерпав свій час… Тобі не можна затримуватись, твої сили вичерпуються…» - відповіла вона, подивившись на вишуканий кишеньковий годинник.

«Мені час іти…» - ці слова стали останніми, по дорозі до виходу…

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

  • Зустрілись...

    Майя Майя 16 февраля 2020
    Вот люблю такие тонкие заметки про природу.
     
  • Життя, як потяг...

    ПАПЧ ПАПЧ 15 февраля 2020
    :-) Я понимаю. На всякий случай.
     
  • Зупинись!

    Маркіян Лехман Маркіян Лехман 14 февраля 2020
    Краще не пробувати!
     
  • Життя, як потяг...

    Маркіян Лехман Маркіян Лехман 14 февраля 2020
    Зауважу на майбутнє.Але жодної конфесії я ...
     
  • «Невагомість»

    topolenok topolenok 14 февраля 2020
    Дуже емоційно, чіпляє... І гарно написано.

Новенькое в блогах

Зустрілись...

Лехман Маркіян Тарасович
16 февраля 2020

(З фенологічного щоденника)
Таке диво, коли зустрічаються зима і весна, найкраще спостерігати у...

Життя, як потяг...

Лехман Маркіян Тарасович
13 февраля 2020

(Етюд)

Вокзал. Очікування. Метушня. Хвилі і хвилі людей... На станцію прибув потяг, який після...

Кав'ярня

Лехман Маркіян Тарасович
11 февраля 2020

Де каву смакували ми з тобою,
Маестро награвав нам джаз легкий.
Твій погляд став наповнений...

Твій світ

Любочка Лунгу
09 февраля 2020

Як би мені залишити тебе
Як би хотілось дізнатись про твій світ
Кожного разу, тебе і мене
Не...

Чому ти не зі мною?

Любочка Лунгу
09 февраля 2020

Краще розкажи чому ти не зі мною?
Чому я чекала тебе у парку?..
Я навіки напевне буду з тобою
І...