(З фенологічного щоденника)
Таке диво, коли зустрічаються зима і весна, найкраще спостерігати у лісі. На пагорбках під деревами і кущами сніг ще лежить, щоправда його небагато. Весна наступає! Трапляється, що залишки снігу навіть покриті зверху крижаною плівкою, яка виблискує веселковими барвами, наче хтось порозсипав дрібні різнокольорові скельця. Цю красу побачиш тільки вдень, і то при яскравому сонячному промінні. Трішечки нижче, у долинці, снігу більше, та він перетворився на сіре місиво, по ньому біжать веселі струмки весняної води. Ця вода збирається у струмки непомітно, маленькими цівками. Тече з кожного пагорбка, хоч де трохи вкритого снігом. Тут і лід (вважайте, «захисна плівка від сонячного проміння») не допоможе снігу залишитися снігом, таки стане він водою-сніговицею, задзюркоче струмком. Та й сама «плівка» розтане.
Зацвіли перші тендітні підсніжники. Добра прикмета, бо різких і тривалих похолодань уже не буде! Дивуєшся: і звідки вони знають про такі примхи погоди?.. Цвітуть тільки тоді, коли впевнені, що морозець не завдасть їм шкоди.
Співу птахів ще не чути. Не прилетіли з вирію. Не пора. Синиці, повзики, горобці поки що залишаються біля людських помешкань. Тут є чим поживитися. Хіба що зрідка подасть голос ворона, заскрегоче сорока, забарабанить дятел.
На відкритих галявинах, відносно широких лісових дорогах сонце начебто гріє, принаймні яскраво світить, але й вітер холодний повіває (це зима нагадує про себе). У гущавинах лісу сонячного тепла цієї пори не відчуєш. Насамперед ним насолоджуються високі сосни з розлогими пишними кронами, які створюють шатро над лісом. Але й холодних подихів вітру не відчуваєш. Затишно і радісно на душі...
Комментарии