Коріннями сягаєш глибини віків,
А кронами милуєш сьогодення,
Мій рідний, милий, незабутній Львів,
Моя любове і моє натхнення.
Таких, як ти, нема ніде,
Твій шарм, як в жінки, особливий,
Вже сім століть в тобі життя іде,
Ти ж водночас і молодий, і сивий.
Застигла в камені симфонія краси,
Гривасті леви і Високий Замок -
В захопленні змовкають голос
и
В тих, хто хоч раз зустрів з тобою ранок.
І лабіринти вуличок вузьких
Ведуть в середньовіччя таємниче,
А площа Ринок лиш одна із тих,
Що у історію заглянути нас кличе.
Мелодіями Стрийський парк дзвенить,
Танцюють лебеді своє любовне танго.
Невже усе це можна замінить
На перейдешню славу і дешеві ранги?
Комментарии