Весна бентежна пронеслась, мов птиця,
Впустивши прямо у мої долоні
Зелену вітку долі-чарівниці
Під урочистий гімн ранкових дзвонів.
А літо видалось холодним, непривітним, -
не прижилася віточка-утіха,
не розрослася у могутню віту,
У темному кутку засохла тихо.
Їй не знайшлося місця у природи лоні,
І квилить сумно птиця в стоголоссі:
"Нічого не
змінити". Тільки замість дзвонів
Дзвенить в моїй душі печальна осінь.