Пройду повз тебе бистрою ходою,
Твоєю тінню вже не промайну,
Не буде це ні горем, ні бідою,
Лиш згадкою про море полину.
І жодної уже не буде грати ролі,
Що так вразлива я до втрат і згуб,
І те, що вабить ще тебе до болю
Малина стигла моїх згірклих губ.
Ти, певно, аж тоді заплачеш,
Як я пройду не в наше майбуття,
І ти мене вже більше не побачиш
В кривому дзеркалі свого життя.
Залишу смуток свій тобі, коханий,
Збагнеш тоді усю свою вину,
Коли збереш мої забуті рани
На березі гіркого полину.
Все блоги
Колись
- Информация о материале
- Просмотров: 1073
