Генеральському гніву не було меж. Вивів із рівноваги командуючого військами начальник окружного полігону. І генерал-полковник поставив питання руба:
– Доведеться вам, товаришу полковник, тіні під сонцем шукати в іншому місці. Куди не кинь оком – всюди завали. Ви навіть елементарного поняття не маєте, як проводити заняття з бойової підготовки...
Підборіддя у генерала тремтіло, він був готовий прямо із землею змішати ледарцюватого полковника.
– Що? Як це я не можу проводити заняття? Можу, та ще й як, навіть по захисту від ядерної зброї, – невідступно захищав себе перед генералом начальник окружного полігону.
– Добре, - погодився генерал-полковник і тут же продовжив:
– Скеруємо свою комісію від управління бойової підготовки і все ретельно перевіримо, на що Ви особисто здатні, подумаємо і на рахунок перебування на займаній посаді.
Після цієї розмови начальник полігону запросив до свого кабінету щойно прибулого в своє розпорядження після закінчення військової академії молодого підполковника –начальника штабу.
Той, як завжди, прихопив із собою пухкеньку папку з важливими документами, аби ознайомити з ними свого шефа і отримати цінні резолюції та розпорядження. Ледь хотів саме про це повести розмову, як його обірвав полковник:
– Справи є набагато важливіші, аніж ваші паперові. Вчора на полігоні розпочався інструктивно-методичний збір з офіцерами-запасниками. Завтра, згідно з розкладом буду проводити лекційне заняття по ядерній зброї. А для цього, самі знаєте, необхідні і відповідні уточнення. І, перш за все, періодична таблиця Менделєєва, причому великих розмірів, мабуть, три на чотири метри.
– Добре, – погодився підполковник і пояснив, що він пдоручить цю справу підлеглим йому креслярам.
– Тільки ось невеличке уточнення, товаришу полковник, вам необхідна таблиця більш раннього видання, чи нового, де вже у одній вільній клітинці стоїть відкритий ще один елемент.
Ледь встиг неборака підполковник з поясненнями, як на нього ледь не з кулаками накинувся злющий-презлющий полковник.
– Як це розуміти? Ох вже ви і ледацюги! Роботу собі полегшуєте. Халтуру, полковнику, задумали підсунути? Ви ж окрім високої посади, що займаєте, ще й комуніст. Як вам не совісно? Отже, до ранку таблиця має бути готова, а в ній заповнені всі клітинки, і жодних мені там раціоналізацій... Як не намагався начальник штабу пояснити недолугому шефу, що навіть одна заповнена клітина у періодичній таблиці Менделєєва – це ціле наукове відкриття – у нього нічого не виходило. Заповни, начальнику полігону, всі клітини, – хоч ти трісни!
Що й казати? Неабияку головоломку придумав для свого підлеглого напівграмотний полковник-шеф. Начальника штабу бентежило одне: як все це пояснити креслярам. І все ж підполковник вирішив не лукавити.
Почувши таке, сержант Андрій Будякін ледь не впав од сміху і не скоро продовжив розмову:
– І дарма ви переживаєте, товаришу підполковник, все ми зробимо, як має бути, що і комар носа не підточить.
Після вечері кресляр взявся до роботи. Він нехтував різними лініями, а написав тільки великими буквами в клітинах одні елементи. Схема, як і було поставлено завдання, вийшла великих розмірів, три на чотири метри. Сержанта Андрія Будякіна насторожувало одне. А ось раптом надумає полковник звірити, як кажуть, копію з оригіналом. Тоді йому не минути гауптвахти. Але, дякувати Богу, все обійшлося добре.
Вранці у тактичному класі нову роботу досвідченого полігонного кресляра, сержанта Андрія Будякіна, виставили на найпомітнішому місці. Показали її і начальнику полігону. Він, подивившись на цей шедевр, сказав:
– Ось бачите, робота як робота, дивиться тепер, клітини всі заповнені, її навіть не соромно показати вищому окружному начальству...
Воістину пророчі слова – люміней є люміній!
