Полтаву знову бачу я
Червоно-золоту :
Зриває вітер з клена лист
І кидає в траву.
Кружляє вітер золотий
У парках і садах,
І кольорами сяє в такт
Альтанка по ночах.
Калина кетяги свої
Протягує мені,
А квіти Корпусного знов
Чарують восени.
Осіннє сонце куполи
На храмах золотить -
Берізка ніжно-золота,
Мов дівчинка , ст
оїть.
В Полтаві вдруге побував
МАЛІЖ - шкільна сім'я.
Полтавську осінь чарівну
Запам'ятаю я.

