Я хочу бути ніжною, слабкою,
Ще й безтурботно розсипати сміх,
На жаль не можу бути я такою
Бо світ мене тоді зіб"є із ніг.
І українок нас таких мільйони,
І половина сильна - то жінки.
Життя над нами свої сльози ронить,
Не нам лаврові роздає вінки.
А ми живем без почестей і слави,
Вогнем сердець запалюючи світ,
Хоч нам й судились келехи о
трави,
Живем усе ж, продовжуємо рід.
Ми, українки, сильна половина,
Ми - доньки Сонця, золотих пшениць,
До нас прийде ще сонячна година,
Торкне проміння наших світлих лиць.
