О, мово моя, насолодо безмежна,
Я ,Рідна, без тебе - глуха і німа,
Мойого єства ти озвучений стержень,
Без тебе воно не живе, а дріма.
Ти пишна троянда посеред квітів,
Найяскравіша в сузір"ї плеяд, -
Без тебе хмурніє у білому світі
І цвітом весняним не повниться сад.
Ти ніжна, співуча, красива і мила,
Голубиш собою уста:
У тобі бринить і ві
двага, і сила,
І мрія про щастя ясна.
Тебе зневажали,за тебе карали,
А скільки злетіло голів?
Та ти з-поміж тернів росла-виростала
Барвінком нескорених слів.
У тебе незримо багате минуле
І світле, як день, майбуття.
І хто тебе, рідна, як матір, не любить,
той сам не вартує життя.
