В потворних болях мук пекельних
Новим життям ідеш у світ,
Добра окрасою чи злом смертельним
Озвешся на Землі за кілька літ.
Душею плоть наповнена тілесна,
Який ти дух плекатимеш в собі?
Засяє в тобі зіронька небесна
Чи в сірій згубишся навік юрбі?
Чи зможе та, причетна до приходу,
У час заграв її станніх днів
тобі довірить нитку родоводу -<br
/>Священну спадщину віків.
Твоя єдина, навіть, рідна мати
(Хоча для неї й станеш ти усім)
В твій час приходу в світ не може знати
Кого впускає в своє серце й дім
