Далеко в Карпатах, на схилі гори,  в дрімучому лісі жив  великий чародій.

У нього було маленьке господарство: дві кізки, коник, собачка, котик і маленька рижа білочка. А ще сірий колючий їжачок не покидав територію чародія і десь під хлівом, біля  складених сухих ломак, мав собі невеличку і старанно утеплену хатинку.

Чародія звали  Харитоном. Говорив він на різних мовах, знав всі тайни нашої землі. А коли дивився на людину, то зразу міг сказати все про її життя та негаразди. На довгому ланцюгові була прикута  до стола величезна знахарська книга. На її обкладинці був намальований білий череп, з-під якого висовувалась голова змії. Жахлива картинка заставляла кожного здригатися.

Одного разу до чародія привезли маленького хлопчика років восьми. Ростом він був невисокий, але кріпкий. Чорне волосся  спадало на очі. Тож хлопчина весь час мотав головою, закидаючи пасмо. Мама звала його Левком. Вона тремтячим голосом благала Харитона спасти дитину. Але той дивився на дитя і не міг второпати, що від нього хочуть. Хлопчик стояв перед ним без вад, щиро посміхаючись і переминався з ноги на ногу. 

  • - Я не зрозумів, що привело вас до мене? Дитина цілком здорова.
  • - Так, він здоровий, але погляньте на його ноги.

Харитон підгорнув  Левкову штанину і закрив на мить очі. Картина була знайома: від колін ніжки закінчувалися телячими ратицями. Він відразу здогадався чиїх то рук справа.

  • - Тепер мусите мені розповісти все: де і коли це трапилося, до кого зверталися, що дитина приймала.

І тут мама хлопчика розповіла страшну історію.

- Одного чудового літнього дня Левко вибіг у лісок, що був неподалік  дому. Там була улюблена його поляна біля невеличкого озерця. Чудова природа захоплювала Левка, і він більшу половину дня проводив там, де його чекали білки, їжаки, сова, лисичка і зайці. День згасав і наступила ніч. Та Левко не повернувся додому. Вся родина шукала його цілу ніч, і цілий день .Але марно. Пройшов місяць, другий, а дитини все не було. Сльози не висихали з очей . І надії не лишилося на повернення. Горе геть обезсилило нас і ми перестали шукати сина, думаючи, що з ним стався страшний випадок смерті чи жертви якогось хижака.

Звістка про зникнення Левка облетіла все село. Люди співчували батькам, втішали, як могли і з часом почали забувати. Та я горе своє виношувала в серці. Якось мені приснився сон, що  син знаходиться в хащах сусіднього лісу, тягне рученята до мене і просить допомоги. Стара відьма тримає його в своїй бридкій халупі.

Прокинулась я та й пішла шукати Левка. День йшла, другий, а на третій день показався густий ліс. Наді  мною каркали ворони, валились на стежинах колючі кущі. Кров сочилася з босих ніг, обличчя і руки  були теж розідрані до крові. Але якийсь інстинкт матері тягнув мене вперед. Серце щось підказувало мені.

Ось невдовзі показалась стара, якоїсь кумедної форми, облуплена хатина, біля якої протікав струмок. За хатиною була велика загорожа. Там знаходилось стадо телят і овець. Я підійшла тихо до віконця і зазирнула в хатину. Там сидів мій син. Я ледве не закричала. Вчасно стрималася. Левко сидів біля столу і щось розгрібав руками. Тільки хотіла добре придивитися на сина, як  звідкись налетіли страшні птахи і почали дзьобати  мене в голову. Закриваючись  руками, я опускалася на землю і старалась щось підхопити в руку, щоб захистити себе від страшної зграї чорних птахів. Ледве стримувалась, щоб не закричати. Під руку попав  грабовий дрючок. Як тільки я занесла руку вверх, щоб з усієї сили вдарити по пташках, відкрилось вікно настіж. Страшна, пелехата сива голова просовувалась крізь вузький отвір у вікні. Довгий з бородавками ніс і страшне перекошене лице - ось що за секунду встигла замітити я. Удар прийшовся з такою силою, що голова звисла з вікна і не рухалась. Не тямлячи від болю, я миттю кинулася в хатину, вхопила сина і скрилася в лісовій хащі. Левко цупко тримався за мене, але якось кумедно перебирав ніжками, не встигав бігти. Я вхопила його на руки і бігла до тих пір, поки не вибилася із сили. Мені здавалося, що відьма мала не тільки сторожових птахів, а й інших тварюк, які ось-ось можуть схватити нас своїми зубами. Але Бог милував нас. Зовсім обезсилені ми звалилися під густий кущ дикої бузини .

Довго не могли прийти до себе. Не розмовляли, щоб не видати себе, але я пригортала тепле тільце сина до свого серця і тихо плакала. Плакала від щастя, що мій Левко зі мною.

Проспали до ранку. Глянула на синові ніжки і... знепритомніла. Не знаю, що було зі мною і як я прийшла до тями, але мій Левко, сплаканий до пухлин під очима, так зрадів, що не випускав мене від себе ні на крок. Тоді і розповів про чаклунство баба-яги.                                                                                                                                                                     

Додому добиралися два дні і дві ночі. А через пару місяців до нас дійшла чутка, що ця відьма жива. Тепер ми в постійному страху  знаходимося. А тут ще ці ноги...

Харитон обняв хлопчика, посміхнувся і сказав:

  - Не журися, Левко. Я знаю витівки цієї відьми. Це Морана. Поверну тобі твої ноги, але потрібно все виконувати, що я тобі накажу. Гаразд? Житимеш у мене. Так безпечніше. А ви, шановна, повертайтеся додому і нікому нічого не розказуйте. За Левком прийдете через місяць.

Харитон не гаяв часу. Цілий день  щось вичитував у своїй знахарській книзі, а під вечір наказав Левкові не виходити з хати і чекати його повернення. Він відправився до старої Морани.

Неблизька була дорога: гори, поля і ліси. Коник мчав його без передишки.

І тільки перед ранковою зорею дістався Харитон до відьми. Жахливу картину побачив він перед собою: з вікна звисала голова Морани, а над нею нависла ціла зграя  чорних птахів. « А й правду сказала Левкова мати. Вона добре огріла стару», - подумав Харитон. Підійшов  ближче. ледве втримався на ногах. « Оце так!»,- сказав вголос.

Харитон забіг до хатини і відкрив всі горнятка з душами і звільнив їх з хати Морани. Страшний стогін пронісся біля Харитона і покотився з дверей  з таким свистом і силою, що бідний знахар навіть злякався.

А через хвилину руки його шукали на полицях старої замусоленої шафи якісь трави, кістки, рідину і склянки.. 

Морана сукала ногами і  просила допомоги. Очі відьми були випуклі, голова розпухла так, що назад протиснути її в вікно було неможливо. Синє, перекошене вкрай обличчя нагадувало сучок якогось старого дерева. Харитон пішов на хитрість.

- Якщо ти негайно знімеш чари з хлопчика і повернеш йому ноги, я тебе виручу.

Бабі-язі не було вибору і вона погодилася. Розповіла, що потрібно зробити, коли і як. Але Харитон, витягнувши Морану з віконної рами, зв´язав її і перекинув через сідло коня. До обіду були вдома. Відьма зробила сама свою справу, але без душ і трав довго не протягнула - розсипалася попелом і вітер розніс його далеко

в хащі. Від Морани не залишилось і сліду. Левко був на сьомому небі від щастя і чекав з нетерпінням появи своєї матусі. А поки що доглядав за домашніми тваринами Харитона, з якими так сильно подружився.

Місяць для матері показався роком. Вона старалася загрузити себе роботою, шукала з людьми спілкування, але марно. Думки розривали голову: а чи вийде? Чи вдасться?

І ось наступив день, коли Левко біг зустріти свою маму на своїх рідних ноженятах. Він повис на шиї у матері і так обоє заридали, що дід Харитон не втримався і склав їм компанію. Це були сльози радості і щастя, удачі і терпіння,

Молитви і спасіння.

Довго точилася розмова з Харитоном. Мати  дізналася про те, що чаклунство баби назавжди щезло разом із нею з нашої землі. Добро перемогло зло. Але обережним потрібно завжди бути. Береженого Бог береже!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Квест «Вокруг света»

Анастасія Опаковська
16 октября 2021

Когда-то я с подружками била на репетицие к выступлению. Ми готовились к приготовленному нами...

синичонок

Синичонок. Неожиданная встреча

Алька Алфёрова
09 июля 2021

Когда-то очень давно писала пост о синичках. На днях, девять лет спустя, тема синиц вдруг...

Одно из любимых стихотворений

Саша И
10 июня 2021

«Лошади в океане»

Лошади умеют плавать,
Но - не хорошо. Недалеко.
"Глория" - по-русски - значит...

8 е марта

С праздником 8-е Марта!

Александр Иванович
06 марта 2021

Девчонки и тётенки!

8-е Марта замечательный весенний праздник! Вот я, а также все ребята, вся...

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 августа 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...