В центрі міста чекала трамваю,
Раптом - грім серед ясного неба
Сірих хмар зібрав цілу зграю,
Хоч весною цього і треба.
Злива.Всі підкорилися долі,
Колись кінчиться, добре знаєм,
Розвернули свої парасолі,
Стоїмо і трамваїв чекаєм.
Хтось мовчить, десь снується розмова.
За плечима я бесіду чую -
Така чиста вкраїнська мова -
Із голубкою голуб воркує:
- Моя квіточка ти весняна
І веселка у чистому небі,
Ти єдина моя, незрівнянна,
Я не можу жити без тебе.
- Ти мій теплий сонячний промінь,
Найвідважніший лицар у світі
І любов моя, наче повінь,
Вже її мені не спинити.
- Твої очі такі чудові,
Як глибока криниця бездонна,
Таких я не бачив у Львові,
Ти богиня моя, ти - мадонна.
- Твої руки і сильні , і ніжні,
Знаю я захистять, коли треба,
Ти, мов вітер ласкавий, свіжий,
Линеш з синього, доброго неба.
- Як я вибрав тебе, не знаю,
Ти - прекрасна моя Евридіка,
Я без тями тебе кохаю,
Я - Орфей твій назавжди, навіки.
Припинилась шаленая злива,
Парпсолі усі поскладали, -
Ця чарівна пара щаслива
Про трамвай на вокзал запитала.
Я на них озирнулась... О, Боже!
Біль жалю розірвав мої груди -
Ну, невже таке бути може? -
То стояли незрячі люди.
Комментарии