Записи зі зйомок серіалу Knightfall. Продовження розповіді про роботу в масовці
У чехів є слабкість до зйомок середньовічних епосів. Сама історія їх збагатила замками, фортецями та відповідною природою. А підприємливі американці знайшли в цьому вигоду – дешева оренда обладнання, приміщень і робочої сили сприяли тому, що саги Knigtfall та Britannia, які ще тільки вийдуть на екрани – будуть продуктом чеського виробництва. Звісно, виробництва, адже серіали – навіть найкрутіші та захоплюючі – це, в першу чергу, виробництво.
Knightfall («Падіння лицарів», «Лицарепадіння» (с) Н. Довженко) – американо-чеський серіал, який розповідає про падіння, переслідування та спалення тамплієрів у 1307 році за підтримки папи Римського Климента V та короля Франції Філіпа ІV. Історія крутиться довкола лідера ордену, хороброго тамплієра сера Лендрі, роль котрого виконує уельський актор Том Каллен (безсовісно взято та перероблено з Вікіпедії).
...Перша поява у стінах замку Křivoklat запам'яталась так: шоста ранку, височезні стіни, між ними розкинулися декілька шатер та віз зі зброєю, дещо тривале – дерева з густим гіллям, дещо тимчасове – автомобілі, переважно пікапи та мінівени для перевозок техніки та їжі. Похмурі постаті тамплієрів бредуть туди-сюди, шукаючи спокою чи праці, і всі довкола застигли в очікуванні.
Ще з півгодини тому мужики стояли у довжелезному коридорі у черзі до костюмерної, частина з них розгублено дивлячись на таємні двері, а інша обмінювалась тюремними жартами. Хардовий секонд-хенд, піратські бороди та вуса (у першу чергу через те, що місяцями без догляду), обличчя людей з нелегкими долями – ось як можна було описати більшість майбутніх тамплієрів. Такі складові їхнього образу не викликали довіри. Дехто, можливо, навіть мав труднощі з законом. Але більшість із них пізніше виявились добряками.
Люди заходили до костюмерної непевно, перший день, легкі хвилювання, недоброзичливі погляди – все як повинно бути, але виходили з-за дверей часто зовсім іншими. Середньовічне лицарське вбрання, навіть найубогіше, додавало їм одну справжню рису благородних воїнів – догори підняте підборіддя, легку самовпевненість і, мабуть, умиротворення. Капелани ж та інші священнослужителі виходили особливо серйозними та важливими, зовсім як у католицькому показі мод у фіналі фільму «Рим» Фелліні...
А взагалі, процес зйомок для типового актора масовки виснажливий і нудний. Виїжджаєш завжди з самого рання (найпізніший мій виїзд був о пів на шосту, найраніше виїжджав о пів на третю). Приїжджаєш, проходиш через костюмерну, мейк-ап, снідаєш (у палатці для масовки знаходяться величезні нагрівачі з водою, пачки чаю, кави та молока, булочки та масло). Тоді на тебе чекає кількагодинне очікування – поки зйомочна група розташує світло, підготує сцену відповідно до задуму і так далі. Це час останнього сну та сонних балачок. Хтось себе рятує планшетами чи книжками, але це швидко набридає.
Тоді починаються зйомки. Одна справа – влітку чи навесні. Зовсім інша, коли знімають зимові екстер'єри. Кожному довелося бодай раз потрапити у самісіньке болото, пройти через «вогонь, воду і металеві труби» – дощ, холод і голод. І по суті справи – стояти на одному місці годинами, час від часу перериваючись через енергійного помічника режисера з його регулярним: «Стоп! Усе супер. Ще один дубль!» Це при тому, що масовка потрібна переважно для заповнення простору, а облич усе одно не видно.
Триває «робота» завжди від дванадцяти годин, а часом затягується на 15-16. Crew та актори існують у зовсім іншому світі, з яким extras майже не перетинаються. Масовкою ж керують координатори, і їм також не позаздриш, оскільки вони зобов'язані слідкувати за кількома десятками, а то і сотнями людей з власними примхами та проблемами.
Добре, що в більшості випадків обід видають – і це завжди якась м'ясна та ситна страва. Але бувають і випадки, коли за браком часу чи через інші причини актори масовки залишаються без обіду аж до вечора. Під вечір усі збираються в палатці, отримують вечерю, знову проходять через костюмерну та мейк-ап (декому доводиться знімати огидні штучні вуса та бороду, декому змити бруд із обличчя та повернути зачіску) та йдуть до автобусу. Координатор підписує учасникам «компарзаки» – листки, які свідчать про участь у зйомках, які пізніше обмінюють на оплату. І коли автобус приїжджає до міста, решту вечора учасники масовки проводять виключно за рахунок численних склянок чаю та кави, випитих протягом дня.
Праця актора масовки дуже виснажлива та переважно нудна. Але якщо обставини складуться вдало, то від важкого, довгого та нудного дня у тебе залишаться... тільки позитивні емоції та враження. Від нових знайомств і від цікавих місць. Від тимчасового перевтілення, яке нехай і не матиме ніяк відчутного впливу на долю героїв та історії. Від завзятого спілкування про Кіно та від одиничного, але цілком вірогідного спілкування з акторами – більшість із них приємні та цікаві люди.
Так і мені вдалося трохи поспілкуватися із головним актором, який виконує роль сера Лендрі. Ми стояли на дикому морозі, і навіть дії, які отримав кожен із присутніх, не рятували від холоду – а ми носили корзини, мішки та списи, створювали таким чином обстановку військового табору. Декому пощастило більше і він грівся біля вогнища. Тому Каллену також випала така роль, і його вогонь був найближчий до мене. Під час однієї перерви між кадрами я підійшов туди, аби погрітися, і щось змудрував про схожість постави Тома із ковбоями у спагетті-вестернах Серджіо Леоне (хоча я сам бачив тільки один), аби завести розмову. І після наступного дублю Том сам мене кликав «погрітися» та побалакати, довкола розрослася компанія побільше, а в кінці він подарував мені сувенірчик – якийсь термо-пакетик, що зігрівав від тертя.
