18 лютого у празькому кафе «Estetika», що знаходиться у районі Žižkov, відбувся черговий поетичний вечір клубу «Dead fish» («Мертві риби»).
Читання проводяться щомісяця, часом і двічі у місяць. Свої тексти читають як члени клубу, так і всі бажаючі. Аудиторія – молоді люди з Росії, України та Казахстану – студенти, музиканти, віршописці та решта хитрунів.
Цього разу читати зголосилося не так багато людей, як зазвичай (а так, власне, і затишніше). Першими читали члени нашого клубу: Женя Шпаковський із Москви виступив із традиційно одним віршем, який цього разу читав зі смартфону, хоча зазвичай чудово декламує з пам'яті.
Потім читала Юля Якубенкова свої емоційні, ритмічні та інтелектуальні вірші, які, попри різний «статус», даний авторкою (вільний вірш, напівверлібр, «просто» вірш тощо), все одно сприймаються як «одного поля ягоди» – через знайому ритміку, яка, як у Бродського, проступає із вірша у вірш, із виступу в виступ.
Читав і капітан Жижков, а ще – мій друг і надзвичайно талановита особистість Вова, якого ви кількома фотками раніше бачили з бокалом вина за написанням найсвіжішого вірша. Його вірші не мають точної рими або навіть і чіткого ритму, як у Юлі, однак вони – надзвичайно образні та незвичайні.
Тоді виступив і сам. Оскільки давно не писав власних віршів, вирішив прочитати тексти з нашого сайту. Чому? Тому що люди швидко забувають, що у дитинстві – всі талановиті. А багато хто і не підозрює, наскільки класно пишуть діти та підлітки. Щоб порожньо не базікати, прочитав з десяток віршів наших піратів, зокрема, вірші Меланії з Белебея, Аліси Долгушиної, підліткові твори Алесі Алфьорової, Насті Лукач тощо. Публіка помітно пожвавилась, люди сміялися, аплодували, але передусім – уважно слухали.
А вже після виступу мене питались, звідки маю ці тексти, а також дякували за вірші, тож я їм розповів про «Скарби», чим ми тут займаємось і так далі… Вечір був би у кожному разі непоганим, але піратські вірші, впевнений, його точно зробили класним!
