Із другом дорога коротша,
Із другом біда не страшна,
У школі ми разом, і літом завжди,
Підтримає мене вона!
Трапилась з нами пригода така-то,
На пасіку йшли ми, у літній цей час,
Бігали, гралися, говорили-балакали,
Поки собака не помітив всеж нас.
Хотів зненацька він напасти,
Навшпиньки, тихо підкрадавсь,
Хоч і великий був собака,
Але людей усе ж боявся.
І така доля випала, однак,
Я перша була в списку у собаки,
Та не помітила її на жаль,
Але подруга подала знаки:
"Тікай скоріш! Он там женеться!
Каже - наче теля, та собацюра!"
І як взяла його за руку,
І дременули ми до муру.
Де табір наш стояв давно,
Ми все розповіли,
І класні нас керівники,
До пасіки вели.
А та собачка була не місцева,
І їсти захотілося малій...
Тож взяв її до себе добрий,
Старенький пасічник Матвій.
Тож правду написав Езоп,
Та інші байкарі,
Найкращий друг на світі той,
Врятує що в біді!
Коментарі