Велика літня пригода - 2014

Я стою і слідкую за власними станом.
Зазвичай щасливий; коли погано
І думається про власну дурість,
Про те, як навколо й церкви, і люди
Думкою й поглядом палять груди
На вулицях, я відпливаю від вулиць.

Заплющую очі, лягаю. Все добре.
Вдосталь упевнений, вдосталь хоробрий
Думки відігнати до чорта, до чорта,
Надовго, надовго, і компас мій, стрілка
Вертає проміння над мною настільки,
Щоб знов усміхався я щиро і гордо.

Коли я щасливий, мені добре всюди.
Не треба і друзів, хоч я й радий людям.
Коли я щасливий, про це - ні думки,
Лише сяє посмішка на вустах, а
Зсередини лине зелена птаха,
Така, що її не стерти гумкою,

Хіба що пам'яттю. Та - неважливо
Зараз. Бо я радий і зливі,
Й туману, і ворогу, і метеоритам
Не зупинити щастя навколо
Й всередині. Як Марко Поло
Вивчаю світи, хочу щось відкрити.

...Коли я щасливий все ж треба друзів.
Всі писаки в тісній окрузі
Моєї домашньої книгозбірні,
Дурні, пишуть, що друзів немає
І всі з посивінням зникають, втікають...
Не псуйте стану. Мої друзі вірні.

І що б там не сталось - мій друг завжди поруч,
Й тоді, коли вправно я від його зору
Ховаю в кишенях невдачі та хмари,
Як сам ховаюся від павутини,
Від зустрічей, і він каже: "Дитина".
І ми сміємося, й лунає гітара.

Я пишу і хочу чимшвидше дату,
Підпис, крапку, в папку, сховати,
Вийти до сонця, гроном зігріти
Руки й так далі. Думаю, все навколо -
Чудове в природі й так буде знову,
І так буде в світі. Так, світе?

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.