У великому розкішному лісі жили собі дві білочки. Одну звали Рама, а другу Дора. Рама була дуже працьовита, а Дора не задумувалася про своє майбутнє.
Коли настала осінь, Рама почала стрибати по всьому лісу в пошуках грибів та шишок. Дора перескакувала з гілочки на гілочку і не знала ніяких турбот. Інколи люди підкормлювали їх горішками. А коли прийшла зима, Рама замкнулася у своєму дуплі і не мала труднощів. Дора ж не знала спокою, шукаючи собі поживи. Та снігу насипало багато і вона так нічого не знайшла. Тоді ця нерозумна жительниця лісу пішла до своєї сусідки, постукала в двері та попросила: «Впусти мене, будь ласка». Пожаліла її Рама та впустила до себе, але сказала: «Для того, щоб не мати турбот взимку, треба трудитися восени». Дожили вони до весни і почали робити все разом.
І Дора запам'ятала назавжди, що для того, щоб бути щасливою, треба працювати. От які чудеса робить добро. «Тому що найдорожче у цьому світі - доброта».