Попередня частина:
Афіша нового репортажу!
26 – 27.07, День ПЕРШИЙ
Провів мамку до таксі. Поцілував, побажав удачі. А далі відчув невимовну радість! Сам з себе дивуюсь, але залишитись цілком самим удома – моє давнішнє бажання. Звичайно, є смуток за батьками, але в перші хвилини він ледь помітний.
Трохи пострибавши, я включив музику і пішов кормити своїх тваринок. Ввімкнув телевізор. Всі справи на сьогодні були зроблені, крім цього нікого нема, щоб не дозволив, тож я спокійно без остраху його подивися. Далі виконав ще одне зі своїх маленьких бажань. О десятій вечора вийшов за село, трохи обабіч автомобільної дороги, ввімкнув улюблену пісню «Red Hot Chili Peppers» – «Road Trippin'» (Зірватись з місця), дивився на золотисте поле, що ще сяяло від місяця...
Прийнявши душ і лігши у ліжко, я поринув у перший сон самого вдома...
Наступний день, а саме його можна назвати першим (попереднього мама ще була дома) почався з того, що по мені ходила Африканка. Довелось вставати о сьомі ранку, щоб покормити. Далі я знову ліг спати... Вона зі вдячністю лягла мені на груди (незважаючи на те, що в неї є дитя). Пропоную вашій увазі фото з нею та кошенятком (спальня, шафа, картонна коробка).
День, на жаль, не відзначився особливою яскравістю, а тому розповім про нього найцікавіше. Ще до 12 все було прибрано, тварини були кормлені, тож я міг повністю присвятити час тому, що хотів. Я писав, продовжив читати «Машину часу» Герберта Велса, «чатився» у соціальних мережах, трохи переписувався з друзями і новими знайомими. У «Газетищі» розмістив анонс цього репортажу...
Найгіршим було те, що від з'їдених мною майже всіх сирників у каструлі (а саме ними я харчувався майже весь день) і запитих «Байкалом» я став себе погано почувати. Не те, щоб біль у животі, просто неприємні відчуття... Три вугільні пігулки трохи заспокоїли мій стан, але не до кінця...
Коли тато повернувся з роботи, то ми зібралися відразу йти на огород. Але тут зненацька зателефонував дядя Олег і сказав, що зараз іде матч «Динамо» (Київ) – «Говерла-Закарпаття» (Ужгород), і наші ведуть у рахунку!!! Незважаючи на те, що два матчі підряд програвали і «Динамо» - срібний призер минулорічної Прем'єр-ліги України. Тато відразу сів на крісло, незважаючи на свою любов до огороду, я включив ТВ. Але потім атаки за атаками киян і жодної від наших призвели до того, що в результаті ми програли 3:1... Весь час тато дуже кумедно розмовляв з телевізором, наче мешканець Воронежа у «Нашій Раші». Огірки таки зібрали, воду змінив курям і яйця забрав – у принципі, все заплановане на годину зробили. Далі можете побачити фото садової частини огороду з веранди.
День закінчився очікуваною розмовою з мамою по «Скайпу». Від важкої дороги в неї опухли ноги, що було чути по трохи не плакучому голосу...
Але це тільки перший день самого вдома, і все тільки попереду. Попереду дві суботи, приїзди родичів і друзів, інші, сподіваюсь, цікаві речі для репортажів. Бо важливо, щоб я чим по більше мав проблем і ситуацій – тоді вам цікаво читатиметься!
28 – 29.07, День ДРУГИЙ-ТРЕТІЙ
Все почалося з вивозу сміття зранку. В суботу мали його забирати, тож я зібрав усе у великий мішок, який поклав за ворітьми. І тут сусід, старий дід Пак, колишній учитель, покликав мене. І почав розповідати про чупакабру, яка у сусідньому селі загризла трьох корів, сімох курей і двох качок таким чином: відгризала голову, випивала кров, а м'ясо не їла. І сказав, щоб я був обережним... Не знаю, навіщо старенький залякував мене неіснуючою твариною і своїми «веселими» вигадками, але тоді мені було смішно, як і часто, коли я дивлюсь або слухаю неправдоподібні жахи.
Ще одним із моїх курйозів став такий випадок: я поклав у холодильник напій «Байкал», попередньо перевіривши, чи добре він закритий. Через кілька годин я відкрив холодильник... водичка з пляшки потрошки крапала, на полицях утворилися озера, а підлога під і поблизу холодильника вкрилися справжнім морем. Це уже побільше, ніж Байкал...
Крім цього, кілька речей другого дня я зробив уперше. Вперше закрутив лампочку, вперше приклеїв липучку для мух і вперше зварив гречку. Все колись робиться уперше.
Зранку третього дня я почав готуватися до приїзду дяді, з яким домовився. Посуд, підмітання, вологе прибирання – все це входило в план робіт. Тато поїхав на гриби, тож мені хотілося провести вихідний з рідним дядьком.
А ось коли нарешті приїхав дядько, то мені нарешті стало по справді цікаво. Чистивши картоплю, ми слідкували по телевізору за подіями Української прем'єр-ліги, а також Лондонської Олімпіади. Шкода, що дядько їхав на роботу наступного дня – ми би ще з'їздили на озеро на велосипедах...
Тим часом ішов матч «Шахтар» (Донецьк) – «Кривбас» (Кривий Ріг». Ішли сімдесяті, потім вісімдесяті, врешті пішли і дев'яності хвилини, а шахтарі так і не забивали. Будучи в більшості (вилучили двох криворізьких гравців), на домашньому полі, проти такої команди як команда противників, маючи в гостях на стадіоні власника клубу (Ахметова) і в день народження його тренера (Мірчі Луческу) не виграти було б просто гріхом. Неначе навалами вікінгів були атаки донеччан, але восьмеро гравців противників, яких усі відійшли у захист, не давали можливості їм забити, а тільки тягнули час. Пішли останні хвилини... 93-тя – подача з кутового на Фернандіньйо – той головою спрямовує м'яча у сітку воріт суперника! 1:0! «Шахтар» вириває перемогу у «Кривбаса», яку шкода за неймовірні зусилля, прикладені її гравцями для здобуття одного очка у матчі...
Пізніше до мене ще й бабка приїхала у гості. Мій дім був повний гостей...
...Наближалася ніч. Бабка погано себе почувала, тож я постелив їй постіль і поклав кружку води на столі біля ліжка. Вона прийняла ліки і вже поринала у сни.
А з дядьком Олегом ми продовжували дивитись Олімпіаду. Ми вболівали за всі країни, що нам щось значать – а саме Україну, Росію, Словаччину, Англію, Туреччину та Китай. Китайці багато чого вхопили, українка бронзу за стрільбу з пістолета, а росіяни кілька бронзових нагород. Дуже класно вони вибороли бронзу у естафетних запливах 4 х 100 м – на останньому крузі останній з пловців обігнав головного претендента на перемогу – представника збірної Австралії.
Читати далі:
Репортаж самого у домі «Хата на сина»
Продовження репортажу самого вдома
Коментарі