Я вчився в кінотехнікумi. Наш фотогурток вів фронтовий кінооператор Кенан Олександрович Кутуб-Заде. Він був небагатослівний, я б навіть сказав мовчазний. Але все-таки, кілька разів, так чи інакше ми говорили з ним про війну. У розмові спливали імена та прізвища дуже відомих військових хронікерів.
- І все таки, знаєш, от Халдей, той справді був потужний мужик... - Раптом вимовив Кенан Олександрович. Ось так я вперше почув цю дивно звучаще прізвище.
Отже, що ж це був за "потужний мужик"?
Євген Халдей народився в Юзівці (тепер Донецьку). Перший знімок зробив у 13 років саморобним фотоапаратом. З 16 років почав працювати фотокореспондентом. З 1939 року він кореспондент «Фотохроніки ТАРС». Представляв редакцію ТАРС на військово-морському флоті під час Великої Вітчизняної Війни. Всі 1418 днів війни пройшов з камерою «Leica». На Нюрнберзькому процесі одними з речових доказів були фотографії Євгена Ананійовича. Брав участь у визволенні Севастополя, штурмі Новоросійська, Керчі, звільненні Румунії, Болгарії, Югославії, Австрії, Угорщини. Учасник зйомок Потсдамської конференції, Паризької конференції та Нюрнберзького процесу.
У 1995 році в Перпіньяні (Франція) на Міжнародному фестивалі фотожурналістики Євгену Халдею була присуджена найпочесніша нагорода у світі мистецтва - титул «Лицар ордена мистецтв і літератури».
Якщо про когось і можна сказати, що він пройшов з фотоапаратом всю війну, то це безсумнівно в першу чергу ставитися до Е. Халдея.
Перший день війни:
Однією з найбільш знаменитих фотографій Євгена Халдея є фотографія «Перший день війни», вона знята в Москві 22 червня 1941. Приїхавши до Москви буквально напередодні для зйомок ювілею Лермонтова в Тархановi, він з вікна готелю побачив, що люди на вулиці почали збиратися біля репродуктора. Відразу ж вискочивши на вулицю з фотоапаратом, Халдей зумів зафіксувати на знімку унікальну картину: які люди у репродуктора з напружено слухають звернення Молотова про те, що почалася війна. Згодом виявилося, що ця фотографія Євгена Халдея стала єдиною фотографією, зробленою саме 22 червня 1941 року, тобто в день початку Великої Вітчизняної війни.
Дорогами війни:
Війна, це божевілля:
Спогади самого Халдея про це фото: "Євген Халдей:" Я пішов в парк біля будівлі парламенту, щоб зняти як проходять колони солдатів. І побачив цю картину. На лавці сиділа жінка, убита двома пострілами - в голову і шию, поруч з нею мертві підліток років п'ятнадцяти і дівчинка. Трохи віддалік лежав труп батька сімейства. На лацкані у нього був золотий значок НСДАП, поряд валявся револьвер. Підбіг вахтер з будівлі парламенту:
- Це він, він зробив, не російські солдати. Прийшов в 6 ранку. Я бачив його і його сім'ю з підвального вікна. На вулиці ні душі. Він зсунув разом лавки, велів жінці сісти, то ж саме велів дітям. Я не зрозумів, що він збирається робити. І тут він застрелив матір і сина. Дівчинка запротівілась, тоді він поклав її на лаву і теж застрелив. Відійшов у бік, оглянув результат і застрелився сам. "
І нарешті, напевно саме знамените фото Халдея, "Прапор Перемоги":
Халдей в своїх фотографіях день за днем документував війну. Тому в його творчості не тільки знамениті фото, а й самі незнаменитi, розглядаючи які, тим не менше ми можемо знову переконатися, що дійсно, як сказав письменник Б. Васильєв у повісті "А зорі тут тихі...", "Війна є одне з найбільших блюзнірств над людиною і природою".
Коментарі
Спасибо, расширила кругозор.