Діти та громадяни дорослі! Сьогодні ми представляємо вам нову вікторину - за повістю Костянтина Георгійовича Паустовського «Мещорська сторона».
Спочатку скажу вам кілька слів про письменника Костянтина Паустовського. Це дивовижна особа. Народився він 19 травня 1892 року в Москві. У родині Георгія Максимовича Паустовського та Марії Григорівни.
Потім сім'я переїхала до Києва. Дитячі роки і рання юність пройшли в Україні. Гімназист Паустовський перше своє оповідання «На воді» опублікував у 1891 році. Потім вступив до Імператорського університету св. Володимира в Києві на історико-філологічний факультет, де провчився два роки.
З початком Першої світової війни К. Паустовський переїхав до Москви, до матері, і перевівся до Московського університету, але незабаром був змушений перервати навчання і влаштуватися на роботу. Працював кондуктором і вожатим на московському трамваї, потім служив санітаром на тиловому та польовому санітарних потягах. Брав участь у Громадянській війні. У 1916 році почав писати перший роман «Романтики».
Згодом Костянтин Георгійович багато їздив по півдню Росії, жив два роки в Одесі де подружився з І. Ільфом, І. Бабелем, Е. Багрицьким, Л. Славіним. З Одеси Паустовський виїхав до Криму, потім на Кавказ. Жив у Сухумі, Батумі, Тбілісі, Єревані, Баку, побував в північній Персії. Ось такий мандрівник...
У 1930-і роки Паустовський дуже багато працював у різноманітних газетах і журналах кореспондентом. І багато публікувався. Всю творчість письменника зазвичай ділять на три частини. Перша, південна - дуже романтична. Друга - північна. Ну і ось третя - присвячена середній смузі Росії. Повість «Мещорська сторона» (1939 рік) відноситься до цієї третьої частини.
«Мещорська сторона» складається з кількох оповідань. Всі вони написані дивовижною простою мовою. І герої в них прості люди. І природа дуже красива. Написана теж простими словами. Дуже раджу перечитати повість.
«Наша творчість, - писав Паустовський в «Золотій троянді», - призначається для того, щоб краса землі, заклик до боротьби за щастя, радість і свободу, широта людського серця і сила розуму переважали над темрявою і виблискували, як сонце, що не заходить ніколи». Ось така це була людина.
Вдалого проходження вікторини!
Коментарі