Був якось собі хлопчик. Я його побачила, коли він по стежці гуляв. І більше ніхто окрім нас не був. Мені стало його дуже жаль. Але він був дуже красивий. Я до нього підійшла, і ми разом почали гуляти.
Він мене запитав:
- Дівчинко, як тебе звати?
Я йому відповіла:
- Катруся, а тебе як звати?
- А мене звати Тіма. Тут так гарно...
- Так...
- ...Жовте, червоне листя. Дякую, що прийшла зі мною поговорити. У мене сталося велике горе: помер батько...
- Ох, так, це дійсно велике горе!
- А давай будемо найвірнішими друзями!
- Давай!
...
- Ну ось ми й прийшли. Це мій дім, я тут живу.
- Добре, завтра ще про щось поговоримо. Бувай.
І я пішла до себе додому, сподіваючись, що завтра знов його побачу...
Незвичайний хлопчик
- Информация о материале
- Автор: Катруся, 10 лет - Киев, Украина
- Просмотров: 1020
Комментарии
О том, что всегда надо поддержать другого в беде.