1 1 1 1 1 (2 голосів)

Був якось собі хлопчик. Я його побачила, коли він по стежці гуляв. І більше ніхто окрім нас не був. Мені стало його дуже жаль. Але він був дуже красивий. Я до нього підійшла, і ми разом почали гуляти.

Він мене запитав:
- Дівчинко, як тебе звати?

Я йому відповіла:
- Катруся, а тебе як звати?
- А мене звати Тіма. Тут так гарно...
- Так...
- ...Жовте, червоне листя. Дякую, що прийшла зі мною поговорити. У мене сталося велике горе: помер батько...
- Ох, так, це дійсно велике горе!
- А давай будемо найвірнішими друзями!
- Давай!

...

- Ну ось ми й прийшли. Це мій дім, я тут живу.
- Добре, завтра ще про щось поговоримо. Бувай.
І я пішла до себе додому, сподіваючись, що завтра знов його побачу...

Коментарі  

Суок
+1 #5 Суок 12 вересня 2013
Грустная история...
О том, что всегда надо поддержать другого в беде.
Luba
+2 #4 Luba 08 вересня 2013
Может как-то так написать, что его стало очень жалко, после того как девочка узнала, что у мальчика умер отец?
Katrusya
+1 #3 Katrusya 08 вересня 2013
Дуже дякую за корисні зауваження. Починаю виправляти ...
Ольга Царицанська
+3 #2 Ольга Царицанська 08 вересня 2013
Катрусю, Ти вдало розкрила тему дружби та співчуття.Прийм и до уваги моі зауваження: не жалісно, а жаль або шкода; горе не склалося, а сталося;листя середнього роду, а тому жовте, червоне; не пока, а бувай.
shturman
+2 #1 shturman 08 вересня 2013
Цікава замальовка. Одне, слід у перших рядках прибрати повтори слова був-пошукати щось інше. Так вийде ще краще.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі