У моєму паперовому місті знову пролітало торнадо. Збираючи найцінніші речі, люди відпливали на паперових човниках хто куди, хвилюючись, чи зустрінуть ще колись своїх друзів, сусідів. Це вже не перша катастрофа у цьому місті, усі вже звикли швидко збиратися і тікати, а повертаючись, показувати один на одного пальцями: «Ти перший втік, наче щур з корабля». Хоча це нічого не змінює… Нарешті знову сонце! Знову світить так яскраво, що люди умовно поділилося на дві частини. Перша переконана, що нарешті сонячно й тепер все буде добре. Інша панікує й тривожиться: воно так сліпить очі, скоро точно станеться щось погане. Зараз, напевно, ви думаєте, що вони боягузи, яким ніколи не догодиш. Але ці мешканці паперового міста живуть у мені. Це я так тікаю від проблем й негараздів. Це я так бачу усе з різних боків… Радію й тривожуся… Радію й сумую…
Комментарии
-
Апокалипсис
06 июля 2020
:lol: -
Жуть
26 июня 2020
:lol: -
Врятуйте моє майбутнє!
10 июня 2020
В том и дело, что каждый спасает свое ... -
Врятуйте моє майбутнє!
10 июня 2020
Чудове есе, що може порівнюватись навіть ... -
Він і його зірка «Віршик для братика, казочка для сестрички»
12 апреля 2020
Да, хорошо. Кажется у нас в "литературных ... -
Ковзани
12 апреля 2020
:-) -
Срібна зима
12 апреля 2020
Гарно! -
Срібна зима
14 февраля 2020
Коли мені було стільки же років, я теж ... -
Цвіт вічний
14 февраля 2020
Вірш філософський і красивий) ... -
Весна наступає!
14 февраля 2020
Я теж вже не можу дочекатися, коли нарешті ...
