У моєму паперовому місті знову пролітало торнадо. Збираючи найцінніші речі, люди відпливали на паперових човниках хто куди, хвилюючись, чи зустрінуть ще колись своїх друзів, сусідів. Це вже не перша катастрофа у цьому місті, усі вже звикли швидко збиратися і тікати, а повертаючись, показувати один на одного пальцями: «Ти перший втік, наче щур з корабля». Хоча це нічого не змінює… Нарешті знову сонце! Знову світить так яскраво, що люди умовно поділилося на дві частини. Перша переконана, що нарешті сонячно й тепер все буде добре. Інша панікує й тривожиться: воно так сліпить очі, скоро точно станеться щось погане. Зараз, напевно, ви думаєте, що вони боягузи, яким ніколи не догодиш. Але ці мешканці паперового міста живуть у мені. Це я так тікаю від проблем й негараздів. Це я так бачу усе з різних боків… Радію й тривожуся… Радію й сумую…
Комментарии
-
Маленькая Розочка
12 мая 2019
:D :D :D :D :D :D :D :D :D :D :D :D Сказка ... -
Народжена на руїнах
17 апреля 2019
Когда искусство подвергается разрушению ... -
Танець на даху
28 марта 2019
попрацюй з першим куплетом. Не дуже чітко ... -
Собака Генріха
29 января 2019
Мне понравился этот рассказик. Легкостью ... -
Контрасти однієї свідомості
25 января 2019
Класно написано.Я так не зможу! -
Білими кроками (авторська пісня)
14 января 2019
Дуже дякую, topolenok! Надзвичайно приємно ... -
Білими кроками (авторська пісня)
14 января 2019
Красива пісня. Це важливо - вірити в себе. -
Щоб матір дочекалась сина
13 декабря 2018
Шановний Василю Федоровичу! Дякую, що ... -
Сіра барвистість листопада
13 декабря 2018
Величезне дякую, Василю Федоровичу і ... -
Щоб матір дочекалась сина
12 декабря 2018
Вірш є злободенним, але мені видається, що ...
