У моєму паперовому місті знову пролітало торнадо. Збираючи найцінніші речі, люди відпливали на паперових човниках хто куди, хвилюючись, чи зустрінуть ще колись своїх друзів, сусідів. Це вже не перша катастрофа у цьому місті, усі вже звикли швидко збиратися і тікати, а повертаючись, показувати один на одного пальцями: «Ти перший втік, наче щур з корабля». Хоча це нічого не змінює… Нарешті знову сонце! Знову світить так яскраво, що люди умовно поділилося на дві частини. Перша переконана, що нарешті сонячно й тепер все буде добре. Інша панікує й тривожиться: воно так сліпить очі, скоро точно станеться щось погане. Зараз, напевно, ви думаєте, що вони боягузи, яким ніколи не догодиш. Але ці мешканці паперового міста живуть у мені. Це я так тікаю від проблем й негараздів. Це я так бачу усе з різних боків… Радію й тривожуся… Радію й сумую…
Коментарі
-
Перша вчителька
20 квітня 2018
Перша вчителька - завжди перша! -
Одувачик...
17 квітня 2018
прям... хорошое стихотворение -
Сорока - Білобока
15 квітня 2018
Дуже цікава казочка -
Рідна мова
15 квітня 2018
Прекрасно описана повага до рідної мови в ... -
Моє Міжгір'я
10 квітня 2018
Щороку маю чудову можливість побувати на ... -
Рідна мова
10 квітня 2018
Прочитав віршик у якому вдало поєднано ... -
Голуб світла
07 квітня 2018
Дякую за хороші слова. Веселих Вам свят! -
Голуб світла
06 квітня 2018
З такими віршами, Оленко, можна сміло ... -
Голуб світла
04 квітня 2018
Дай Бог, щоб і люди були сильні духом! -
Теорія могутності книжок
31 березня 2018
Ставлю "відмінно"!
