Подивившись на небо, можна було побачити те, що неможливо забути. Вечірня краса. Пастельні відтінки, в яких чітко виднілися силуети багатоповерхівок та неодягнених дерев. Здавалося, що проміння майже весняного сонця обіймало втомлене від важкого лютневого дня місто, бажаючи йому спокійної ночі. Серед полум'яно-рожевих хмар прокидалися перші сновидіння, готувались завітати у гості до теплих помешкань. В той час, як ввімкнулись ліхтарі, в повітрі запанував морозний спокій. Не хотілося чути гарчання машин. Лише дивитись, як зима малює один із останніх її вечорів цього сезону.
Комментарии
-
Срібна зима
14 февраля 2020
Коли мені було стільки же років, я теж ... -
Цвіт вічний
14 февраля 2020
Вірш філософський і красивий) ... -
Весна наступає!
14 февраля 2020
Я теж вже не можу дочекатися, коли нарешті ... -
Маленькая Розочка
12 мая 2019
:D :D :D :D :D :D :D :D :D :D :D :D Сказка ... -
Народжена на руїнах
17 апреля 2019
Когда искусство подвергается разрушению ...
