Подивившись на небо, можна було побачити те, що неможливо забути. Вечірня краса. Пастельні відтінки, в яких чітко виднілися силуети багатоповерхівок та неодягнених дерев. Здавалося, що проміння майже весняного сонця обіймало втомлене від важкого лютневого дня місто, бажаючи йому спокійної ночі. Серед полум'яно-рожевих хмар прокидалися перші сновидіння, готувались завітати у гості до теплих помешкань. В той час, як ввімкнулись ліхтарі, в повітрі запанував морозний спокій. Не хотілося чути гарчання машин. Лише дивитись, як зима малює один із останніх її вечорів цього сезону.
Коментарі
-
Шепіт втомленого Львова
10 листопада 2018
Олена, по моему у тебя получился удачный ... -
Осіннім спогадам
06 листопада 2018
Дуже гарний вірш. Ти молодець -
Діти України - одна родина
01 листопада 2018
Олена! Что же таким нудным языком? Наверное ... -
Магія Карпат
05 жовтня 2018
А над тим віршем потрібно би ... -
Осіннім спогадам
05 жовтня 2018
Вірш прекрасний,Олен ко! Тільки "Залишки" ... -
Тим, хто любить осінь
07 вересня 2018
Первая строка нравится - необычно немного. -
Спустошений дім
06 вересня 2018
Да, сильный стих -
Ліс Смерті. Частина 2
22 серпня 2018
Очень интересно! Жду продолжения!!! :-) -
Дощ - це простір для польоту слова
19 серпня 2018
Стих вроде бы и незамысловат, но в последних ... -
Ліс Смерті. Частина 1
19 серпня 2018
Ще невідомо, що буде далі, але мені ...
