1 1 1 1 1 (1 голос)

Собор Паризької Богоматері.

Як смію так звертатися до Тебе?

Постанеш з попелу і пилу у моїй пам'яті світлим спогадом. Цілим свідком віків, що пережив Середньовіччя і далі – обидві світові війни, не пережив своєї реставрації. Чи хтось побачить іще Твої вітражі, ворота Небес, чи комусь ще перехоплюватиме подих від Твоїх могутніх шпилів, що торкаються неба, твоїх ікон. Можливо, відновлені, та не ті. Століттями Ти дивився своїм найбільшим у світі оком-рожею на нас, слідкував за плином часу. Воістину історія в Тобі. Нотр-Дам, чорнів каменем, ніколи не людськими надіями, вірою, мріями, любов'ю. Ти у мені, Ти незгоримий. Ти – Божий дім. Та середина весни дві тисячі дев'ятнадцятого року – прийшов твій час, не нам Твою судити долю. П'ятнадцяте квітня – терновий вінок не в Тобі. Його біль навколо. Два тижні тому я була поруч. Це було знайомство без слів. Дякую, Господи, за спогади. Спасибі, Нотр-Дам, за мить вічності. Моя Тобі тепер подяка, моя сповідь, народжена на руїнах.

Комментарии  

topolenok
+3 #1 topolenok 17 апреля 2019
Когда искусство подвергается разрушению, это очень печально. Но, слышала что витражи и старинные розы всё-таки уцелели при пожаре. Надеюсь, собор восстановят. Совсем утраченное не вернуть, конечно. Но считаю, что восстановленное один в один (то, что возможно восстановить) - это тоже не плохо. Насколько знаю, шпиль, скульптуры и некоторые витражи уже были отреставрирован ными заново в 19 веке - то есть, были уже не первичными. Однако это не делало их красоту не подлинной) Всё будет хорошо.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии