Меня нет
Вход/Регистрация
Меню
Сейчас на сайте:

Сейчас на сайте:

Один невидимка и ни одного жителя

Читальный зал

Cтемніло

Информация о материале
Просмотров: 864
1 1 1 1 1 (4 голосов)

Кров студену п'є мов чай
Битим шляхом небокрай.
І ховає у траву
Злотінь сонця неживу.
Скинув велет синій плащ
На мільярди хижих пащ,
І обпечений вогнем
Небо місяць рве конем.

Комментарии  

Оборіна
0 #5 Оборіна 30 ноября 2010
Марта, привіт! Метафоричність є, але трохи жорстока, від старих слів таких,як злота старайся позбутися. Вони маловживані і ріжуть слух. Вірші ти можеш писати і без цих слів гарно. То ж до роботи! Хай щастить!
Олександра
0 #4 Олександра 10 октября 2010
Образно. Гарно. Навіть не готично, а "жорстко". Абсолютно не запозичена, своєрідна метафорика. Свіжа, як вранішня роса. Приваблива усічена рима (плащ - пащ). І звичайно ж, вміння вмістити в кількох рядках глибокий зміст. Єдине що, можливо, ще варто доопрацювати розмір вірша. Але то на бажання авторки.
Олька Шебела
0 #3 Олька Шебела 02 октября 2010
Мені сподобалося. Ти дуже цікаво пишеш, змушуєш задуматись....
молодець=)
shturman
0 #2 shturman 20 августа 2010
Імпонує логічність мислення, образність і метафоричність. Особливо виразні два кінцевих рядки: " І обпечений вогнем
Небо місяць рве конем"
Таня
0 #1 Таня 16 августа 2010
Молодчинка! Не знаю, чому, але мені подобається. Нестандартні метафори.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

© Папченко А.И., 2010
© D-Студия "400 kотов", 2011
Перепечатка только с разрешения авторов проекта.
Все права защищены.
D-студия «400 котов»