1 1 1 1 1 (4 голосів)

Кров студену п'є мов чай
Битим шляхом небокрай.
І ховає у траву
Злотінь сонця неживу.
Скинув велет синій плащ
На мільярди хижих пащ,
І обпечений вогнем
Небо місяць рве конем.

Коментарі  

Оборіна
0 #5 Оборіна 30 листопада 2010
Марта, привіт! Метафоричність є, але трохи жорстока, від старих слів таких,як злота старайся позбутися. Вони маловживані і ріжуть слух. Вірші ти можеш писати і без цих слів гарно. То ж до роботи! Хай щастить!
Олександра
0 #4 Олександра 10 жовтня 2010
Образно. Гарно. Навіть не готично, а "жорстко". Абсолютно не запозичена, своєрідна метафорика. Свіжа, як вранішня роса. Приваблива усічена рима (плащ - пащ). І звичайно ж, вміння вмістити в кількох рядках глибокий зміст. Єдине що, можливо, ще варто доопрацювати розмір вірша. Але то на бажання авторки.
Олька Шебела
0 #3 Олька Шебела 02 жовтня 2010
Мені сподобалося. Ти дуже цікаво пишеш, змушуєш задуматись....
молодець=)
shturman
0 #2 shturman 20 серпня 2010
Імпонує логічність мислення, образність і метафоричність. Особливо виразні два кінцевих рядки: " І обпечений вогнем
Небо місяць рве конем"
Таня
0 #1 Таня 16 серпня 2010
Молодчинка! Не знаю, чому, але мені подобається. Нестандартні метафори.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі