1 1 1 1 1 (0 голосов)

Ти так довго чекаєш мене,
Щоб в обіймах своїх утопити,
Вірю я, час такий прийде,
Коли зможу тебе я любити.

Наяву віртуальність клейка,
Почуття наші клеїть щоднини,
Я тебе обнімаю у снах,
Наяву – тільки думкою лину.

Я втомилася від доріг,
Що наш світ розділили відчаєм
І у серці лишили слід
Від розлуки, що стала вічністю.

Комментарии  

ісаєвич
0 #1 ісаєвич 23 ноября 2011
Як модератор модератору: дбаю тільки про поетику третьої строфи. Дозволяю собі пробу на досконалість рими. Не краще, але штучно домігся її у 2\4.
Я втомилася від доріг
У розділеному світі "Гідність",
Що у серці лишили слід
Відчай, розлуки вічність.
Твоє краще, бо воно Твоє. Вибач, що втручався.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии