1 1 1 1 1 (1 голос)

Я знайшла своє світло у сірому царстві привидів,
Біля нього я грілась, тягнулась до нього що сил,
Ні на мить не вагалась і не сумнівалась у виборі,
Все летіла до мрії, своїх не жаліючи крил.

Я тобі посилала проміння від свого вогнища,
Все манила до світла, малювала орієнтир,
Але, видно, заплутав ти свої крила в пустощах,
Що тебе затягали у грізності й темряви вир.

Я благала боротись, не падати в морок із відчаю,
Але ти не старався і вперто летів униз,
Ти любив свій політ і не бачив себе по-іншому,
Не зустрівшись ніколи, наші два світи розійшлись.

Комментарии  

ісаєвич
+1 #3 ісаєвич 19 марта 2011
Де серце зімліває, де плаче душа...
Чи до снаги там рима?!?!?!?
Наталя Боднарчук
+1 #2 Наталя Боднарчук 18 марта 2011
Дякую за поради, для мене завжди важливе слово фахівця.
Оборіна
-2 #1 Оборіна 17 марта 2011
Наталочко, пробач, але я тут для того, щоб допомагати усім молодим поетам.Постарай ся , щоб у кожному рядочку була одинакова кількість складів,рима. Ти забула відокремити слово видно. Це ввідне слово.
Вир затягав, а не затягали.Краще звучить: наші світи назавжди розійшлись. Як?.А я б тобі радила писати коротші рядочки. Так краще і легше. Це твоє право.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии