Я знайшла своє світло у сірому царстві привидів,
Біля нього я грілась, тягнулась до нього що сил,
Ні на мить не вагалась і не сумнівалась у виборі,
Все летіла до мрії, своїх не жаліючи крил.
Я тобі посилала проміння від свого вогнища,
Все манила до світла, малювала орієнтир,
Але, видно, заплутав ти свої крила в пустощах,
Що тебе затягали у грізності й темряви вир.
Я благала боротись, не падати в морок із відчаю,
Але ти не старався і вперто летів униз,
Ти любив свій політ і не бачив себе по-іншому,
Не зустрівшись ніколи, наші два світи розійшлись.
Нерозділене кохання
- Деталі
- Автор: Наталія Боднарчук, 15 років - Париж, Франція
- Перегляди: 791
Коментарі
Чи до снаги там рима?!?!?!?
Вир затягав, а не затягали.Краще звучить: наші світи назавжди розійшлись. Як?.А я б тобі радила писати коротші рядочки. Так краще і легше. Це твоє право.