1 1 1 1 1 (0 голосов)

Все пробуджується, оживає,
З ніжністю до тебе промовляє:

"Ясний день і темну нічку,
Пташку, квітку і смерічку -

Все природа, що дає,
Полюби немов своє;

Привітай і темні хмари,
Й загадкові зорепади,

Прийми щастя та любов,
Та відчуй природу знов;

Весну в собі пробуди,
Вічну юність віднови,

Щоб надії у світ літали,
Людям радість дарували;

Але без власної весни,
Мрії стануть ніби сни,

Тому серце відімкни,
Давній смуток відпусти,

А вдихни на повні груди
Й усміхнись собі та людям", -

Так щораз нам промовляють,
Вірять, знають і прощають...

Комментарии  

Бровді
+1 #2 Бровді 18 марта 2011
Дякую,що знайшли час переглянути вірш.Я так спочатку і написала,але "в" перед "св" не пишеться.
ісаєвич
+2 #1 ісаєвич 17 марта 2011
Іринко, тішуся з того, що вспів зустрінути Твою весну. Такої поетизованої настанови від ВЕСНИ я ще не зустрічав. Думаю,що це пригодиться багатьом: хто проспав, продрімав; хто спізнився, забарився; може хтось й не розібрав, що час весни-краси настав.
А далі за МОЛОДЕЦЬ-АВТОРКОЮ:
І вдихни на повні груди
Й усміхнись собі і людям,...
Дякую за чудову філософію вірша, вдало вибраний розмір строф: слів автора і прямої мови - Весни.
P.S. Пропоную: Щоб надії в світ літали...

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии