Драбина із вікнами все далі по колії суне
І світиться і везе із собою гунів
До земель де чужинці до земель де вітають брате мій
Нехай час і пізній й вже скоро блакитним світатиме
І щоразу коли на драбину засмаглі від місяця
Видираються люд просинається й біситься
Пилюки здригаються падуть осипаються
Склянки дрижать а шибки́ розплавляються
І рух далі стелиться під андромедами
А нас хтось чекає
де́ ви
ви де́
де ми
Драбина із вікнами
- Информация о материале
- Автор: Вася Малишка, 15 років - Ужгород, Україна
- Просмотров: 890

Комментарии
Пане Іване, дякую за проникливий відгук:)
Интересный стих.